ЩОДЕННИК

Кожен нині говорить, що хоче, і кожен має рацію. Свобода!

Медіа доносять, що в одному з вінницьких містечок батьки й родичі хворих на наркоманію вимагають у певних ситуаціях, задля збереження життя наркозалежних, легалізувати наркотики. Як у Голландії. Хтось скаже: а навіщо турбуватися про життя тих, хто в такий спосіб «кайфує»? Є ж справді знедолені, які потребують соціальної допомоги та захисту. Близькі ж наркозалежних іншої думки, їм ці хворі чимось дорогі.

— Ви де відпочивали влітку? Їздили в Крим чи на херсонське узбережжя?

— Та ну його, дорого, совково, російська попса з ранку до ночі. Торік був на Шацьких озерах, а цього літа зібрав трохи грошей і їздив у Чорногорію. Автобусів від турфірм повно.

Кожен говорить своє.

«Набридли ідейні, краще жити, як цивілізовані люди — без мотивації». «Що, толерувати отой наш нескінченний безглуздий карнавал «на майдані «Конгоплясов»? У всьому відстаємо, он у них дозволили одностатеві шлюби». «Та він же злодій, маніпулятор і спекулянт, а ще в політику пхається»...

Мені все це теж не вельми подобається, хотів було написати якусь тираду, що таврує й засуджує. Можуть надрукувати, а можуть і ні. «Свобода ж, ви що, не вірите?»

Знаю, знаю й дуже тішуся з того.

От би ще почути одне одного...