Близькість до влади
Майже шість місяців відділяють Кабінет Віктора Януковича від того дня, коли Верховна Рада схвалила його програму діяльності. Закінчилася якраз половина терміну, протягом якого парламент зобов’язався боротися зі спокусою відправити Кабмін у відставку.
17 квітня нинішнього року на підтримку урядового плану дій висловилися 335(!) депутатів, — парламентська більшість практично у повному складі, а також фракції Соцпартії, Блоку Юлії Тимошенко та половина «Нашої України». Це дуже по-нашому — бути в опозиції та голосувати за кандидатуру прем’єра, програму Кабміну, бюджет... Щоправда, тріумф був, нагадаємо, затьмарений заявами парламентських опозиціонерів, які звинуватили прем’єра і біл ьшість у порушенні нібито досягнутих напередодні політичних домовленостей. Зі слів лідера соціалістів Олександра Мороза, в обмін на підтримку урядової програми Віктор Янукович пообіцяв їм посприяти у проходженні через Раду законопроекту про вибори на пропорційній основі, який давно і безуспішно лобіює парламентська опозиція. Проте даний документ, винесений на голосування одразу ж після урядової програми, набрав усього 217 голосів. Звичайно ж, представники більшості (зокрема фракції «Регіони України») заперечували наявність будь-яких домовленостей із опозицією. Але зіпсувати «урядово-більшовицьку» «бочку меду» своєю «ложкою дьогтю» останній усе-таки вдалося...
Незайвим буде також нагадати, що буквально через кілька днів — 19 квітня — на черговому з’їзді Партії регіонів Віктора Януковича обрали її лідером. А перший віце-прем’єр, міністр фінансів Микола Азаров очолив політраду ПР. Ознайомившись із новим — розширеним — складом керівних органів ПР, оглядачі навіть поспішили заявити про появу в Україні чергової «партії влади». До речі, Партія регіонів на своєму форумі недвозначно висловила намір перемогти на парламентських виборах 2006 року...
Зрозуміло, перипетії затвердження Верховною Радою програми Кабміну були тільки початком випробувань так званого коаліційного кабінету Віктора Януковича. Цікаво, що вже наступний іспит — ситуація, яка склалася на початку літа на вітчизняному продовольчому ринку, — оголив існуючі в уряді протиріччя, так би мовити внутрішнього характеру (очевидно, закладені ще в момент формування нинішнього складу Кабміну). «День» писав про те, що члени Кабміну пропонували різні варіанти виходу із «зернової кризи», зокрема і вирішення проблем аграрного сектора загалом. Але на тому етапі учасники внутрішньоурядової дискусії ще намагалися не піддавати свої розбіжності, скажімо так, широкому розголосу. Заради справедливості потрібно зауважити, що «зернова криза» могла мати для Кабінету Януковича набагато гірші наслідки, зокрема кадрові. «Крові» аграрного блоку уряду жадала, пригадується, не тільки опозиція. Але обійшлося без жертв, — Президент порекомендував, за його словами, прем’єру, встановлюючи причини і винних, «не рубати з плеча»...
Тріщина поглибилася у процесі вироблення Кабінетом Міністрів ставлення до документів про формування «четвіркою» країн — Росією, Україною, Білоруссю та Казахстаном — Єдиного економічного простору. Оприлюднення декількома членами уряду (зокрема, міністром економіки та євроінтеграції Валерієм Хорошковським, міністром закордонних справ Костянтином Грищенком, міністром юстиції Олександром Лавриновичем) їхньої «особливої думки» з цього питання — випадок безпрецедентний. Фракція Партії промисловців і підприємців та «Трудової України» надзвичайно зацікавлена у всілякому зміцненні бізнесових зв’язків деяких її членів з їхніми російськими колегами — навіть погрозила відкликанням присутнім у складі уряду за її квотою міністрам, які насмілилися засумніватися у доцільності підписання договору про ЄЕП. Адже якщо уряд загалом і має «імунітет», то кожен його член окремо аж ніяк не захищений від примх долі. (До речі, лідер Аграрної партії Михайло Гладій в інтерв’ю «Дню» також дав зрозуміти, що АПУ тримає своїх представників у Кабміні — віце-прем’єра Івана Кириленка і міністра аграрної політики Сергія Рижука — образно кажучи, «на контролі».) Конфлікт нібито зам’яли. А Віктор Янукович застеріг колег від повторення подібного у майбутньому і закликав їх під час обговорення у ВР бюджету-2004 «відстоювати єдину позицію».
Так чи інакше, але за минулі півроку очолюваному Віктором Януковичем коаліційному уряду не вдалося стати таким на ділі. Позначається «близькість до влади» — до виборів, на які у кожної з сил, представлених в уряді, свої плани. Ця обставина істотно знижує ефективність роботи Кабміну.
