Відкладені неприємності
Україна знову поринула в нірвану дефляції, коли середні ціни не тільки стоять на місці, але й навіть знижуються. Живи та радій. Згідно зі статистичними повідомленнями, у липні дефляція становила 0,1%, тоді як місяць тому над країною слабо майоріло інфляційне попередження — 0,1%. І загалом з початку року інфляція становила 4,5%, тоді як за аналогічний період минулого року дефляція становила 3,3%. Ціни на продовольчі товари у липні знизилися на 0,2% (у червні зросли на 0,1%), з початку року — зросли на 6,2%. Щоправда, ціни на борошно, макаронні вироби, крупи та цукор у липні зросли відповідно на 23,2%, 16,1%, 12,1% і 5,8%. Однак вони були компенсовані сезонним падінням цін на овочі, картоплю і фрукти, які подешевшали відповідно на 30,9%, 30,6% і 10,7%. А ще на 0,9-0,1% подешевшали сир і бринза, молоко і молочні продукти, а також інші продукти харчування, повідомляє всезнаюча статистика, чомусь не враховуючи при цьому ціни на м’ясо і вироби з нього...
Журналісти, які вважають за краще писати якщо вже не про військові перевороти, то хоча б про проблеми в економіці, здавалося б, можуть сміливо йти у відпустку та відпочивати. Але щось тут все ж таки не так. У понеділок уряд відкликав з відпусток першого віце-прем’єра та міністра фінансів Миколу Азарова, а також міністра економіки і з питань європейської інтеграції Валерія Хорошковського. Це насторожує. Невже без них наш індекс інфляції/дефляції рухається у бік, протилежний від задуманого, а ВВП, немов фікус на підвіконні, нема кому поливати, і він росте недостатніми темпами? Відповідей на ці запитання, виходячи з даних статистики, яка навчилася своєчасно та якісно вимірювати середню температуру по лікарні, у нас немає.
Але міністерство економіки поки підтверджує прогноз інфляції на 2003 рік на рівні 6%, отже, після дефляції ще можливі й помітні сплески інфляції. (Нагадаємо, що 2002 року в Україні вперше за роки незалежності було зафіксовано 0,6% дефляції, а 2001 року інфляція становила 6,1%, 2000-го — 25,8%, 1999 року — 19,2%. Непохитно стоїть і національна валюта (про що може свідчити ще й те, що голову Нацбанку Сергія Тігіпка з відпустки не відкликали). А його перший заступник Арсен Яценюк не бачить причин для девальвації гривнi та прогнозує курс гривнi до долара на кінець року 5,35 грн./$1.
І все ж таки деякі неявні загрози продовжують існувати. Із них, мабуть, найреальнішою є та, що ціни виробників промислової продукції у липні проти червня зросли на 1%, хоч роздрібні ціни сумарно навіть знизилися. Це явище чимось скидається на перервану та відкладену відпустку. Відмінність лише в тому, що там попереду хоч щось приємне, а тут — швидше за все, ні. І мовою економістів це має конкретну назву — відкладена інфляція.
А ще загроза моменту в адміністративному ресурсі, якого нині під рубрикою «тимчасово» активно використовують на благо найбіднішого населення. Тут доречно послатися на думку голови ради Нацбанку Анатолія Гальчинського. Він попереджає, що стабілізувати ціни тільки адміністративними інструментами неможливо — такі методи можуть підірвати фінансовий стан не тільки суб’єктів господарювання, але й держави. «Випереджальні заходи (для стабілізації цін) мають здійснюватися тільки в межах ринкової парадигми аграрних відносин», — наголошує фінансист. А крім того, із історії нашої країни ми знаємо, що тут немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.
Крім того, у колах українських економістів існує певний скепсис стосовно вітчизняної статистики та її оцінок споживчого кошика. Зокрема, закладені до цього кошика хлібобулочні вироби та крупи становлять набагато більше, ніж 6% (за офіційними даними). На його думку, об’єктивна оцінка ситуації, пов’язаної з подорожчанням продовольчого кошика, яке сталося останнім часом, свідчить, що пересічний українець отримав чутливий удар по своїй кишені, чомусь проігнорований статистикою. У зв’язку з цим експерт «Дня» Олександр Нарбут вважає, що можливі «значні натяжки». У всьому світі реальним зростання ВВП вважається тоді, коли воно реалізовується у балансах компаній. «У цьому плані в уряді не повинно бути самозаспокоєності», — вважає Нарбут, хоч, на його думку, не можна не оцінити позитивно домовленості про поставки зерна з Росії та Казахстану, зроблені в оперативному режимі. Якщо зерно, про яке Україна домовилася з цими країнами, надійде в Україну, то, як вважає Нарбут, уряд матиме достатньо важелів, щоб впливати на продовольчу ситуацію.
