Iдентичність в умовах глобалізації
За що ви любите Францію?![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20030715/4119-3-2.jpg)
Юрій КОЧУБЕЙ, перший посол України у Франції, президент Українського товариства зовнішньої політики
— Люблю Францію за те, що вона залишається сама собою і намагається стверджувати свою роль у світі в галузі культури, науки, політики. Народ, який має розуміння власного місця в історії, у сьогоденні, безумовно, заслуговує на повагу і на любов. Франція — дуже важлива країна, яка своїм ландшафтом і природою нагадує Україну. Зовнішня політика Парижа характеризується власними особливостями: хоча Франція входить і до НАТО, і до ЄС, але вона вміло відстоює свої національні інтереси. Чи може народ зберегти ідентичність, коли насувається глобалізація? Гадаю, Франція якраз подає приклад, як можна бути інтегрованим у світові процеси і водночас лишатися країною, яка має своє обличчя. Зовнішня її політика спрямована на те, щоб, по-перше, стверджуватися як локомотив об’єднаної Європи, а по-друге, як країна, котра має власний погляд, що Франція продемонструвала під час так званої «іракської кризи». Це і є якраз вираз справжньої французької політики. Не тільки Франція, а й чимало інших держав зацікавлені, щоб був порядок у світі, щоб існували певні межі для проведення різного роду індивідуальних «експериментів». Із цього погляду французи поводяться правильно і виправдано. Щодо недоліків, то хочу звернути увагу, що Франція мало приділяє уваги країнам Східної Європи, за винятком Росії. Погляд Парижа більше прикутий до півдня — Середземномор’я і Африки. Але ж Франція, будучи світовою, великою, державою не повинна випускати із поля зору і Східну Європу. Особливо — Україну, яка може бути дуже важливим елементом великої об’єднаної Європи.
Володимир ЦИБУЛЬКО, поет:
— Францію ми любимо перш за все за те, що вона створила моду на думання. У всі просвічені часи французькі мислителі задавали тон цілому освіченому світу, варто згадати хоча б листування Катерини II з Вольтером. Світові для проходження тесту на цивілізованість потрібно було комунікувати з Францією. В нинішній час Франція — це знов-таки мода на думання, мода на філософію. Блискучим прикладом нової філософії міг би бути Жан Бодріар. Але сьогодні французькі мислителі особливо цікаві своєю лівою орієнтацію. Для України це певний нонсенс, ми не маємо такої усталеної державної традиції, як Франція, й тому українцям, мабуть, не зрозумілий потяг французьких мислителів до лівизни.
Сучасна Франція — це мода на осмислену європейськість. Цей тон задають французи, підтримує Німеччина, а потім до нього приєднується вся Європа. Хто був ідеологом європейської Конституції? Валері Жискар д’Естен. Франція завжди є лідером осмислення, але для реалізації ідей потрібен Євросоюз й інші подібні структури.