Золота проблема
Про скіфські та давньокиївські багатства чули всі. І вони насправді існують — «День» переконався у цьому, відвідавши виставку «Ювелірне мистецтво давньої України», яка пройшла в столичному Археологічному музеї НАН України.
Одразу зазначимо, що потрапити на неї практично неможливо. Справа в тому, що колекція експонувалася лише один день і побачити її могли лише запрошені журналісти та велика делегація з депутатськими значками. Колекція дуже коштовна і її треба охороняти. На це грошей, що виділяються Академією наук музею, відверто не вистачає. Отож усі знахідки зберігаються у спеціальному сховищі. А щоб продемонструвати багатства відвідувачам, найняли охорону на один день. Організатори кажуть, що виставка була своєрідним закриттям сезону — після цього співробітники музею роз’їдуться на нові розкопки.
Огляд коштовностей можна почати з грошей — грошові гривні представлені грубуватими злитками XV ст. з фортеці Алустон та красивими давньоруськими гривнями ромбовидної форми з-під Канева та Києва (ХI— ХIII ст.). Саме від них відрубували частинки — рублі, якими й досі користуються наші сусіди. Але основні багатства знаходять у курганах, найбільше число яких збереглося у південно-східній частині Україні. Серед них найбільш відомі Великий Рижанівський (Черкаська обл.), Братолюбівський (Херсонська обл.), біля села Лепетиха (Херсонська обл.), Бабина та Соболева могили (Дніпропетровська обл.). Усі вони датуються IV—III століттями до н. е. Тут і золоті ритони (сурми), і спіральні браслети, різноманітні перстні, комплекти прикрас для вуздечки коня, пластинки-накладки для лука, шийні гривни, розкішні головні убори, тонкої роботи сережки, меч із позолоченим руків’ям, сотні дрібних прикрас та деталей одягу, як от масивна гривна-ожерелок, що дуже нагадує сучасні ланцюги для «крутих». Наймасивнішою річчю є культовий навершник — його вага 1 кілограм 120 грамiв. До речі, проба перевищує 700...
Окрім проблем фінансування музейної галузі та вітчизняної науки загалом, існують й інші питання. Так, досі немає закону про охорону археологічної спадщини. У цій ситуації руки у так званих «чорних археологів» розв’язані. Результати їхньої діяльності не завжди співпадають з інтересами держави та кожного громадянина зокрема, який хотів би мати можливість насолодитися спадщиною предків.
