Практика інвестицій
Те, що Україна потребує інвестицій, аксіома. Але і те, що наша країна — ласий шматочок для будь-якого інвестора, також аксіома. Чому ж Україну десятою дорогою обходять інвестори? Як нашому бізнесмену знайти того єдиного інвестора, що із задоволенням і знанням специфіки запропонованного бізнес-проекту вкладе свої кровні в спільну справу?
ПРОБЛЕМА МІШКА ПРИ ВЕЛИКІЙ ДОРОЗІ
Корупція — об’єктивна реальність, яка дається нам у відчуттях. Це зовсім не жарт. Річ у тім, що «корупція» — похідна від ...«ініціатива карається». Уявіть собі прегарного чиновника, для якого положення «ініціатива карається» — непорушний закон? Може він не гальмувати ділову ініціативу? Команду: «забезпечити країну інвестиціями» чиновник розуміє як «вирвати швидше солідний куш». Завзяття виконавства настільки велике, що клерки нічого навколо не помічають. Їм чуже поняття процесу. Тому єдиний вид інвестицій, який вони спроможні осмислити, — це кредит. Тут для них все просто: отримав кредит — витрачай. Куди, навіщо, з яких коштів повертати? Це їх аніскільки не хвилює. У результаті нещасного інвестора не тільки пограбували, але ще і «кинули». Він, наляканий таким прийомом, шапку в руки і… тiкати. Саме в цьому криється велика небезпека. Адже мало того, що цей інвестор втік, він ще двадцяти потенційним інвесторам скаже: не ходіть туди — грабують.
Головна помилка, якої припускається інвестор, прибуваючи до нашої країни, — бажання швидше потрапити у високi чиновницькi кабінети. Він не розуміє, що наявність нормальних законів ще не гарантує нормальнi відносини. Так, якщо ти зумів розпочати свій бізнес в нашій країні, закони тебе захистять від свавілля. Але оскільки закону, що захищає знайомство з «грошовим мішком при великій дорозі», не існує, його просто грабують.
Щоб уникнути цього стану, американці ще до війни використали так званий «метод повзучої економічної експансії». У чому він полягає? Потрібно ознайомитися із законодавством країни, знайти на нижньому рівні сферу діяльності, що зацікавить, і, з невеликим статутним капіталом, за участю місцевого компаньйона, відкрити спільний бізнес. Поступово нарощуючи свою присутність, нескладно досягти бажаного обсягу підприємства. Коли чиновники виявлять, буде вже пізно. Ти не є нічийним «мішком при великій дорозі», а є законною діловою структурою. Звичайно, клерки завжди намагатимуться пограбувати! Але вже не ті клерки і не так безсоромно, а так, як належить, — «цивілізовано», як скрізь.
Спосіб «повзучої економічної експансії» вельми перспективний для дрібного і середнього бізнесу. Чим він хороший? Таких проектів може бути дуже багато, і вони здатні поліпшити, достатньою мірою, економічну ситуацію в країні.
Більші проекти, природно, не можна реалізувати цим методом. Як же досягнути того, щоб великі проекти не блокувалися свавіллям чиновників? Біда в тому, що це свавілля триває навіть при наявності досить прозорого і повного інвестиційного законодавства!
НОРМАЛЬНІ ГЕРОЇ ЗАВЖДИ ЙДУТЬ В ОБХІД
Отже, щоб на початковій стадії не потрапити в лабети чиновників, треба знайти гідного компаньйона, не звертаючись в державні структури. Як?
Великі інвестиційні компанії розвинених країн є членами Міжнародної торгової палати, МТП (International Chamber of Commerce, ICC) і через її національні комітети ведуть пошук інвестиційних програм. Національні Комітети МТП не займаються лобіюванням інтересів однієї iз сторін або створюваного ними бізнесу перед державою. Цим іноді грішать державні чиновники і політики, а ICC — громадська організація. Мета МТП — забезпечити ділове партнерство. Ця глобальна недержавна організація бере участь у виборі можливого партнера, забезпечує його надійність, інформує учасників про специфічні інтереси, слабкі та сильні сторони їхнiх майбутніх компаньйонів. Компаньйони доводять заочні стосунки зі своїми майбутніми партнерами в бізнесі до потреби ділових зустрічей. Отже, члени делегацій, приїжджаючи до країни, не блукають коридорами, повними незнайомих людей, а зустрічаються зі своїми компаньйонами. На момент зустрічі вже проведено основну частину роботи, і зустріч, частіше за все, закінчується ухваленням рішень.
Члени Національних комітетів МТП забезпечуються всією потрібною юридичною інформацією. Юридичні служби ICC застерігають компаньйонів від можливих незаконних дій, забезпечують аудиторськими послугами.
При Національному комітеті кожної країни є і така структура, як Третейський суд. Державні суди керуються державним законодавством, вони не здатні вирішувати спори, що виникають між діловими партнерами. У них немає для цього ні правової бази, ні повноважень. Третейські суди ICC розглядають спори, що не стосуються державних правових норм, і сприяють встановленню нормальних партнерських відносин між учасниками бізнесу.
Оскільки у нас в Україні вже існує нормальне інвестиційне законодавство, то з 14 серпня 1998 року в країні функціонує Український національний комітет МТП. Тепер і наші інвестиційні проекти через цей Комітет можуть бути репрезентовані в ICC.
Мені можуть заперечити: адже все одно доведеться йти до державних структур за реєстрацією, виділенням земель і іншими державними благами? Звичайно! Але вже як ініціатор, що володіє проектом, організацією та фінансами. А це вже не нічийний мішок, а проект могутньої міжнародної структури, яка за своїм впливом може, в ряді випадків, бути навіть сильнішою за державу.
ПРОЕКТИ ДЕРЖАВНОЇ ВАГИ
Існують такі могутні інвестиційні проекти, які без серйозних політичних рішень принципово не можуть бути реалізовані. Прикладами таких проектів можуть бути: створення нових галузей енергетики, трансконтинентальних транспортних коридорів і інші, що здатні кардинально змінити не тільки економічну, але й політичну ситуацію в країні, а також і її геополітичну роль. Це багатогалузеві програми, що потребують залучення великих природних ресурсів країни, довгострокових тимчасових гарантій держави. Намагатися підняти таку програму будь-якому підприємцю, навіть за підтримки ICC, практично неможливо. Це рівень уряду. А уряд обійти свій же чиновницький апарат не може, і корупція не дозволяє в темпі та конструктивно вирішувати нові, ще не перевірені практикою інших (на чиїх помилках звичайно вчаться), завдання. Ось і доводиться політикам вигадувати всілякі відмовки, щоб відвернути нашу увагу від того, що державний апарат — найнезаповзятливий організм країни.
