Діалог над кордонами
Подібні концептуальні, «іменні» акції для академічної сцени Києва — рідкість. Але важливіше інше. Мабуть, чи не вперше за час проведення музичних форумів в Україні було зроблено спробу ввести до вітчизняного контексту опуси голландської композиторської школи — однієї з найбільш помітних і багатих талантами в сучасній Європі.
По суті, концерт будувався на свого роду зіставленні творів наших і нідерландських композиторів: три п’єси з одного боку, чотири з іншого. Проте, помилкою було б вважати «Час і сприймання» чимось на зразок «музичного рингу». У залі Будинку вчених будувався діалог різних творчих ідеологій, музичних культур, які чудово доповнювали одна одну. І якщо у голландців спостерігалося прагнення до зовні ефектних, контрастних прийомів, експериментам з ритмом і мелодійною основою («Пошук» Гюса Янссена, «Сплетення» Віллема Єтса), то українці тяжіли до рефлексії, осмислення внутрішнього світу в його взаємозв’язку з простором звуку («Каприччіо» Сергія Пілютикова, Соната для віолончелі і фортепіано Золтана Алмаші, «Послання Антонові Веберну» Олександра Щетинського).
Віддати комусь перевагу важко, і кожен слухач, думається, знаходив щось більш близьке для себе в тій чи іншій п’єсі. Можна лише відзначити, що суворість, філософська глибина, академізм українських опусів урівноважувалися розкутістю голландських дослідів, які мають, що цікаво, виразно джазову підоснову — у того ж Гюса Янссена чи Тео Лювенді («Лерген-тріо» пам’яті Олів’є Мессіана) — обидва композитори в себе на Батьківщині свого часу прославилися як першокласні джазові імпровізатори. До речі, останній момент був певною трудністю для виконавців, що не мають саме джазового досвіду.
Проте загалом діалог композиторських шкіл, діалог сприймань вдався. І це лише перший крок. Уже в середині травня в Києві пройде Форум музики молодих, де такі музичні взаємозв’язки будуть звичайною справою. Зрештою, в світі дуже багато справою, які розділяють нас. І лише музиці, мабуть, під силу долати будь-які кордони.
