«Перемога в Iраку стане для США поразкою»

«Якщо Америка досягне швидкої перемоги в іракській війні, то угода між європейцями та Росією стане неминучою. Тобто американський воєнний успіх призведе до стратегічної втрати для Америки: це парадокс!» — така думка французького історика і соціолога Емманюеля Тодда. В інтерв’ю газеті «Le Figaro» він говорить про неспроможність спроб США встановити у світі своє одноосібне панування. Його висловлювання навряд чи назвеш виваженими, що на хвилі погіршення відносин Франції та США цілком зрозуміло. Багато в чому з французьким діячем можна не погодитися, однак деякі його думки досить цікаві.

— У своїй книзі ви пишете: «Своєю воєнною активністю стосовно нерозвинених країн Америка намагається приховати свою деградацію». Скажіть, чи отримує підтвердження ця теза в ході війни в Іраку?

— На мій погляд, отримує, причому це для мене стало несподіванкою. У масовій свідомості вже укорінився образ Америки, яка діє в односторонньому порядку, Америки, сповненої могутності та динамізму, яка не має у світі противаги. Однак воєнна активність США нагадує мені воєнну активність СРСР у період першої війни в Афганістані, що відбувалася в момент назріваючого розпаду радянської імперії. Вдаватися до воєнних заходів — це крайній засіб, що використовують імперії, які знаходяться в занепаді. Я справді вважаю, що причина війни в Іраку не тільки в нафті, але і у спробі нагадати світові про те, що він потребує сьогодні ролі США так само, як і в період «холодної війни».

— Чи не зміниться стан речей у разі, якщо США досягнуть швидкої воєнної перемоги в Іраку?

— Мене дивує здатність Іраку до опору, яка спростовує твердження про нестійкість іракського режиму і про існування шиїтської опозиції. Звичайно, можна уявити ситуацію, за якої Америка виграє цю війну. Але для мене найімовірніша гіпотеза полягає в тому, що вона завоює неконтрольовану, у стані розкладу країну, яка опиниться в полоні тероризму.

— Ви описуєте американців як виснажених споживачів. Однак, вони лідирують у сфері передових технологій…

— Про це багато говорять. Однак відомо, що США заявляють багато патентів, а це характерно для держав, які знаходяться у занепаді. Технологічно розвинена країна не піклується про те, щоб заявляти патенти, бо вона знає, що рухається так стрімко, що інші її не наздоженуть. Америка ж продовжує «переманювати» дослідників з-за океану, оскільки вона нездатна відтворювати свій інтелектуальний та технологічний потенціал. Вона має серйозні проблеми з технологічними досягненнями. Реальність американського суспільства полягає в тому, що воно деградує в усіх сферах, і нинішня війна викликана не кризою в Іраку, а кризою в самій Америці.

— Ви справді вірите в те, що Євразія може перетворитися на новий полюс рівноваги у світі?

— На Сході ситуація надто загострилася у зв’язку з корейською проблемою. Що стосується Японії, то вона повністю паралізована, бо не підтримує хороших відносин ані з Китаєм, ані з Росією, а також через те, що не має ядерної зброї. Таким чином, ситуація в Азії нестабільна. Отже лише Європа здатна поставити під сумнів американську могутність і стати противагою Америці. Бо, з одного боку, Європа має потужний промисловий потенціал. З другого боку, на сході Європи знаходиться Росія, яка є полюсом ядерної стратегічної стабільності. Я вважаю, що Володимир Путін, який очолює країну, що знаходиться у стані соціальної рівноваги, налаштований на зближення з Євросоюзом. Тож мені незрозумілий песимізм декого щодо майбутнього Європи. Поява спільної зовнішньої політики Європи є цілком реальною. Та форма, в якій ведеться війна в Іраку, посилює роль Європи. Громадська думка підтримує тандем Ширак-Шредер в іракському питанні. Історичний елемент нинішнього періоду полягає в емансипації Німеччини, яка перестала підтримувати Америку. Потрібно, щоб французи усвідомили це. Їхній пріоритет повинен полягати в тому, щоб зміцнювати співробітництво з Німеччиною.

— І все ж таки, попри все, перемога англо-американських військ в Іраку близька…

— Якщо Америка досягне швидкої перемоги у війні, то угода між європейцями та Росією стане неминучою. Тобто американський воєнний успіх призведе до стратегічної втрати для Америки: це парадокс!