Смак розваги
Кінематографічні розваги як такі дуже відрізняються за смаком. Часто ця різниця — єдина відмінність, що існує між ними. Про оригінальність або сміливість авторського висловлювання тут навіть згадувати якось незручно. Але у масовому кіно, проте, це речі необов’язкові.
Так, минулого тижня в прокат вийшла французька «Історія кохання». В оригіналі вона називається, щоправда, більш витіювато; але й така, стандартно-серіальна, назва фільму цілком підходить. Смак у картини явно кисло- нудотний, незважаючи на наявність таких пряних виконавців, як Жан Рено (який грає, до речі, кулінара) і Жюльєтт Бінош (відповідно, фахівець з макіяжу). Через негаразди з погодою вони застряють в аеропорту, випадково знайомляться. Далі — все як у радянських мелодрамах 1970 х.Певна кількість смішних ситуацій, розмов «про життя», сутичок на побутовому грунті, перших кроків до зближення, знов безглузді ігри випадку, поки, нарешті, не засяє істина всього фільму, про яку глядач, на жаль, не здогадувався: кулінар любить візажиста, а візажист — кулінара. Власне, цим фільм і обмежується. Розслаблений середньобуржуазний флірт, що переходить у пріснуватий прояв почуттів, — це те, що, очевидно, і треба стомленому пристрастями залу. Дивно, щоправда, що Рено і Бінош грають у прохідній, за великим рахунком, стрічці.
У свою чергу, американський «Зірвиголова» (режисер — Марк Стівен Джонсон), якщо продовжувати смакові асоціації, хрустить на зубах і ненав’язливо лоскоче піднебіння — як добре просмажений поп-корн. Власне, це поп-корн-культура і є: фільм, знятий за коміксом. Відтепер забуті Ворон, Бетмен і Людина-павук. Тепер на піку глядацьких емоцій Daredevil — Зірвиголова, схожий відразу на всіх трьох вищеназваних героїв. У тугому шкіряному костюмчику, в масці, по- диявольськи спритний (між хмарочосами літає з легкістю надзвичайною), Зірвиголова мстить за вбитого батька. Ну і, звичайно, бореться з організованою злочинністю. Чергового міждахового літуна грає Бен Аффлек, який до того бився з японцями у «Перл-Харборі». У його супервоїна є тільки один недолік — сліпота. Однак інші почуття, особливо слух, так розвинені, що очі йому начебто ні до чого. Роботи у нього вистачає, оскільки Нью-Йорк так і кишить бандитами. А головний злочинець — аморальний чорношкірий громило на ім’я Король мафії (Майкл Кларк Дункан), який посилає до Зірвиголови ще більш спритного, до того ж і смішного вбивцю. Не обходиться і без красуні з дзвінким ім’ям Електра (Дженніфер Гарнер), яка також мстить за батька. Поєдинки поставлено з розмахом. Спецефектів — море. Любовних сцен немає. У кінці всі гинуть, але не зовсім. Треба ж із кимось і продовження зняти. А що продовження буде, і не одне, — можна не сумніватися. На те і комікс.
Так що вибрати є з чого: або середні пересолоджені льодяники, або повітряна кукурудза, що підгоріла. Більш багате меню — прерогатива гурманів.
