Польська криза та її причини
Криза уряду Лєшека Міллера настала для пересічного поляка несподівано, хоча в столичних політичних колах чогось подібного очікували: вже не перший місяць надто помітними були внутрішні конфлікти у коаліції СЛД та Унії праці з ПСЛ, що представляє інтереси селян і чиїх міністрів Міллер відправив у відставку в суботу. Президент Польщі Александр Квасневський не засудив розриву коаліції, але і не схвалив цього. Обох відставлених міністрів від ПСЛ він назвав визначними політиками, перед якими ще відкрите майбутнє, і пригадав, що ПСЛ має столітній досвід у політиці, а це могло прозвучати як певний сигнал.
Причин до непорозумінь було багато. Найбільш гострою проблемою були умови вступу Польщі до Європейського Союзу. Селянська партія вимагала від своїх партнерів захисту польських фермерів перед наступом брюссельської бюрократії, що можна зрозуміти з огляду на відсталість польського сільського господарства, його неготовність до конкуренції з західноєвропейським сільським господарством. Претензії кандидатів на вступ до ЄС з числа посткомуністичних країн на рівноправність зустріли спротив європейських «старожилів», які протягом півстолітнього розподілу континенту втратили контакт зі своїми побратимами на Сході, який, до речі, ніколи не був інтимним і щирим.
Польським дипломатам на переговорах з Європейською комісією вдалося виторгувати ненайгірші результати для своїх селян, хоч й рівень субсидій для них встановлювався набагато нижчий, ніж, скажімо, для французьких чи німецьких фермерів. Це викликало невдоволення на польському селі, ураженому і невдалими експериментами колективізації, і надзвичайно роздрібненою власністю на землю, і неможливістю через неї конкуренції з сучасним європейським, до того ж щедро підтримуваним із брюссельської каси, сільським господарством.
Лідер Селянської партії, віце- прем’єр і міністр сільського господарства Калиновський опинився під обстрілом невдоволених однопартійців, а також значно більш радикальної і конкуруючої за вплив на селян «Самооборони» Анджея Лєппера та профспілкових фермерських «сільськогосподарських об’єднань. Ситуація загострилася, коли селянські радикали вирішили піти на масові протести з приводу занижених цін на сільськогосподарські продукти, передовсім свинину — улюблену їжу поляків. Переговори з владою провалились, селяни вийшли на автостради і шосе. Дійшло до сутичок з поліцією, а потім і до відкритої політичної війни селян з владою. Коли дійшло до схвалення нових законів про біопаливо і будівництво нових автострад, більшість депутатів від ПСЛ виступила разом з опозицією. Керівництво СЛД, у свою чергу, розірвало коаліційну угоду з ПСЛ, i кабінет Міллера залишився без більшості у Сеймі.
Є лише гіпотези і здогадки, чому все сталося так швидко. Найчастіше повторюється думка, що прем’єр Міллер використав нагоду для замаскування власних помилок, які призвели Польщу знову до економічно-соціальної кризи у різних центральних ділянках суспільного життя. Проте польське суспільство надто критичне, а польська преса вже проаналізувала стратегію прем’єра, і так просто перекласти відповідальність на ПСЛ йому не вдасться.
Інша версія подій — це можливі наміри правлячих кіл розпустити парламент і призвести до дострокових виборів, щоб посилити власні позиції і послабити впливи опозиції у Сеймі. Дехто серед елітної групи влади вважає такий план надто ризикованим, бо ж в очах більшості поляків саме СЛД несе відповідальність за те, що кожний п’ятий поляк – безробітний, розвалено службу медицини, не діє податкова система. Але чи зможе це подолати кабінет меншості? Ще один виклик для уряду Міллера — червневий референдум про вступ Польщі до Європейського Союзу. Успіх потребує підтримки польського села. А чи можна її досягти без ПСЛ, за умов, коли та ж сама «Самооборона», що претендує на роль виразника інтересів усього селянства, виступає різко проти вступу Польщі до ЄС? З другого боку, попри об’єктивну слабкість свого уряду, СЛД все-таки залишається провідною політичною силою Польщі, яка все одно на корпус випереджає всі інші. Питання лише в тому, чи зроблять лівоцентристи належні висновки з нинішньої кризи.
