За двома ринками: СНД проти СОТ?

У одному з інтерв’ю «Дню» держсекретар МЗС України Олександр Чалий сказав, що «нормальні країни двох векторів інтеграції не переживають». Особливо переконливою здається думка дипломата, коли йдеться про економічну інтеграцію. Наприклад, аналітики ще не встигли «перетравити» нещодавно оголошену президентами України, Росії, Білорусі та Казахстану ідею створення Єдиного економічного простору, а український уряд уже заявив про свій намір досягти вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) в 2004 році. Для цього, на думку міністра економіки та з питань європейської інтеграції Валерія Хорошковського, є всі передумови: на останньому, десятому, засіданні СОТ у Женеві (там розташована штаб-квартира СОТ. — Авт. ) на пропозицію Києва перейти до розгляду протоколу про вступ України до СОТ дали згоду. Це, як зазначає міністр, означає для нашої країни фактичний початок заключного етапу приєднання до СОТ.

Колізія полягає, власне, у тому, що, всупереч існуючій думці, до СОТ не вступають — до СОТ приймають. Причому сам процес прийняття — справа настільки важлива, що вже і саме на цьому етапі можна з високим ступенем точності прогнозувати «плюси» і «мінуси» для держави, що потенційно відкриває свій внутрішній ринок. Це, в принципі, велика тема, що вимагає окремого розгляду. Проте у випадку з Україною (та й Росією), не зовсім зрозуміло: яким чином проголошена ідея створення Єдиного економічного простору узгоджуватиметься з їхнім прийняттям до СОТ?

Думкою з цього приводу «День» поцікавився у голови департаменту з відносин із Росією, Україною, Білоруссю та Молдовою Державного секретаріату з економічних відносин Швейцарської Конфедерації Лео РІБЕЛІ.

Швейцарія, до речі, входить до групи країн СОТ, які розглядають заявку України.

— Уряд України заявив, що до 2004 року наша країна стане членом СОТ. На вашу думку, чи реальні такі терміни?

— Однозначно відповісти на ваше запитання непросто. Можу сказати, що до вступу до СОТ Україна повинна пройти ще довгий шлях. Та, з другого боку, ми відчуваємо, що у вашого уряду є воля зробити все, щоб наблизити і, в кінцевому результаті, досягти цієї мети. Що стосується двосторонніх переговорів зі Швейцарією, то можу констатувати певний прогрес, а також наявність кількох відкритих моментів.

— Я чув про це.

— Як це може позначитися на переговорах про вступ до СОТ?

— Річ у тому, що Україна, Росія та інші держави колишнього СРСР заявили про своє бажання вступити до СОТ і здійснили певну роботу в цьому напрямі. При цьому кожна держава прагнула і зверталася до СОТ самостійно. Якщо раптом виявиться, що до СОТ ваші країни хочуть вступити разом, то, як мені здається, це ще більше віддалить їх від прийняття до СОТ. До речі, досі Росія й Україна ведуть переговори в цьому напрямі окремо і кожна країна має власні цілі і пріоритети. Економічна інтеграція, про яку було заявлено, повинна мати на увазі спільність інтересів, виражених у спільній економічній політиці. Цього, на мою думку, у випадку з вашими країнами на сьогодні немає.

— Тобто ідею ЄЕП пострадянського простору на Заході сприйняли негативно?

— Не сказав би, що на Заході економічну інтеграцію в межах СНД сприймають негативно, але переговорний процес про вступ ваших країн до СОТ у разі реалізації заявленої ініціативи був би істотно ускладнений.

— Які ризики вступу до СОТ для країни з перехідною економікою? У чому позитиви?

— Безумовно, головний позитив для будь-якої держави, що перебуває у СОТ, — відкритий світовий ринок. Однак у країни з’являються не тільки хороші перспективи, але й обов’язки, визначені спільними для всіх «рамковими умовами». Ці умови зрозумілі всім учасникам світового ринку. Україні доведеться відкрити свою економіку. Тобто — посилити конкуренцію на внутрішньому ринку.

Вступ до СОТ насправді не дуже просте завдання. І — вже точно — неоднозначне. Адже сектори економіки низької конкурентоспроможності можуть виявитися під загрозою. Тому частково мають слушність і ті в Україні, хто насторожено ставиться до вступу вашої країни до СОТ. Цілком очевидно, що, відкриваючи свої кордони, держава не повинна виключати, що хтось в Україні втратить робочі місця. З другого боку, конкурентоспроможні виробництва знайдуть своїх клієнтів за кордоном і таким чином дадуть нові робочі місця українцям. Висновок: вступ до СОТ є безумовним позитивом для країни, зацікавленої у відкритих ринках.