«МАСОНСЬКИЙ» ФАРС

Але цього разу «реноме викривача» Олександра Мороза не знайшло гідного підтвердження: «масонський» скандал до рівня «касетного» явно не дотягнув. Першим відреагував лідер парламентської фракції СДПУ(О) Леонід Кравчук: в інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна він не приховував, що сам перебуває у списках кавалерів Ордену, проте відзначив, що ця організація аж ніяк не є таємною масонською ложею. До речі, Орден Святого Станіслава відкрито діє на території України (а також Австралії, Австрії, Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Росії, США, Нідерландів та інших держав), а всю необхідну інформацію про його діяльність усі зацікавлені можуть знайти на офіційному сайті Ордену (www.ststanislav.org.ua). На Міжнародний Осінній бал «орденоносців», який проходив у Києві 21 вересня минулого року, також запрошувалися усі бажаючі працівники мас-медіа.

Інша справа, наскільки розумно, морально, етично стимулювати «зорепад» у бідному розшарпаному суспільстві? Це тема окремої розмови.

Сам керівник Ордену в Україні Павло В’ялов також відкидає звинувачення опозиції у масонстві і, за його ж власними словами, збирається подати на них до суду. «Маячня», — прокоментував він закиди щодо масонства. «У світі існують десятки орденів, усі поважні люди світу входять до цих орденів і так далі. У чому тут є якийсь кримінал? Спроби прив’язати сюди масонство взагалі на голову не йдуть. З цього питання я буду подавати до суду, — зазначив В’ялов у інтерв’ю «Громадському радіо», відтвореному «Українською правдою» (www.pravda.com.ua). Ми нагороджували найповажніших людей у країні, гідних, на нашу думку.

Чому їх повинні ображати?» Він закликав опозицію показати документи або присяги, які б підписувало політичне керівництво України. «Просто потрібен черговий політичний скандал», — сказав В’ялов. За словами В’ялова, Орден святого Станіслава займається виключно благодійною діяльністю і існує за рахунок благодійних внесків членів Ордену. Він наголосив на тому, що понад 300 політичних та громадських діячів України дійсно нагороджені орденами святого Станіслава, але за досягнення перед українським народом, за збереження лицарських традицiй i впровадження їх у сучасний свiт.

За словами історика Костя Бондаренка, Орден святого Станіслава в Україні не є масонською ложею, бо їхні принципи не відповідають принципам Товариства вільних каменярів. «Масони, по- перше, мають певні ритуали. Вони абсолютно чужі цим дворянським титулам — у масонів усі рівні, всі є у масонстві братами. У цих же ігри в якісь дворянські титули і звання — це вже суперечить масонству. Ще одне: масони ставлять перед собою певну мету — це зміна світу на краще через зміну самого себе. А ми бачимо, що тут вибрані найкращі люди, якими вони самі себе вважають. Вони туди вступають, платять певні внески». На думку Костя Бондаренка, такі ордени створені для того, щоб задовольнити нереалізовані потреби так званої еліти українського суспільства.

ДОВIДКА «Дня»

Невеликий екскурс в історію масонства свідчить, що в «нашому» випадку ми маємо справу з чим завгодно, тільки не з «вільними каменярами». У масовій свідомості завжди є місце установкам, вдивляючись у які, вже виразно бачимо «образ ворога». Недалеко й до «полювання на відьом»... На масонство (або точніше франкмасонство — від французького frans-mason — вільний каменяр) часто списували багато явних та неіснуючих гріхів людства.

Коли в 1717 році в Англії створювали «Велику ложу», а в 1723 році в «Книзі статутів», підписаній лондонцем Джеймсом Андерсоном, було озвучено постулати цього релігійно-етичного вчення, навряд чи хтось міг напророкувати масонам таке довге і «плідне» життя. Вчитаємося: «Масоном не може бути ні дурний атеїст, ні безрелігійний вільнодумець», послідовник вчення зобов’язаний беззаперечно підтримувати і поважати політичну систему країни, в якій він живе.

Масони заперечують церковну догматику і культи, але шанують Бога як «великого архітектора Всесвіту». При цьому допускали сповідання будь-якої релігії (для Англії питання вкрай актуальне — англікани, пресвітеріанці, католики, пуритани...) і вводили елементи багатьох інших віровчень — іудаїзму, ісламу.

Особливо цікавою є структура організації масонів. Своєрідний ланцюжок веде від регіональних лож, національних (державних) лож до «Великої ложі», яку очолював гросмейстер, або ж Великий магістр. Традиції й організація масонства сягають корінням до епохи Середньовіччя, до цехових об’єднань будівельників-каменярів. Звідси і символи — циркулі, молотки, виски, фартухи, рукавиці, й елементи ієрархії — учень, підмайстер, майстер, великий майстер.

Спроба створити всесвітню організацію, що протиставила себе суспільству (з яскраво вираженим антиклерикальним стрижнем) вдалася. Але з плином століть, коли масони завойовували плацдарми по всій Європі, а потім і по світу, їхнє вчення все більше підпадало під вплив містицизму, круто замішаного на апологетиці таємничих орденів від східних ассасинів до катарів, тамплієрів, розенкрейцерів. З роками ускладнювалася й структура франкмасонства — від кількох ступенів до багатьох десятків етапів «учнівства».

Постулати Д. Андерсона поступово канули в Лету. Ще б пак! Десятки коронованих осiб і найбільших політиків, фінансистів, вчених, діячів мистецтва світової історії «видиралися» ієрархічними сходинками, слухаючи вказівки магістрів, які залишалися, як правило, в тіні. Серед «учнів» були і Фрідріх II Великий, король Прусії, і кілька англійських королів (Георг IV, Едуард VII та Едуард VIII), шведський король-просвітитель Густав III, президенти США — Джордж Вашингтон, Гаррі Трумен; не забудемо й Уїнстона Черчилля, і філософів Вольтера, Дідро, Лессінга, письменників Гете та Віланда, композиторів Моцарта та Гайдна...

Не «обминула чаша ця» і Російську імперію, де серед імен масонів зустрінемо і князя Щербатова, і просвітителя Миколу Новікова, і великого полководця Михайла Кутузова, і навіть історика Миколу Карамзіна. Благоволили до масонів і імператор Павло I, а його син Олександр I в перші роки правління навіть легалізував «ложі». Тісно пов’язані, можна сказати «сплетені», з масонством були й декабристи; «Південне товариство», що діяло в Україні до грудня 1825 року, активно використовувало елементи конспірації і символіку «лож» у своїй діяльності. Проте ще до придушення повстання декабристів (у 1822 р.) «ложі» заборонив Олександр I. Пряме відношення до масонів мали італійські карбонарії на чолі з Д. Гарібальді й учасники польських повстань XIX століття в Російській імперії.

«Друге дихання» масонство як організація отримало в ХХ столітті. Чого варта особистість Джуліо Андреотті, багаторічного прем’єр-міністра Італії, який визнав свої зв’язки з масонською ложею «П-2» та її керівником Лічо Джеллі, таємнича загибель якого і до сьогодні є круто замішаним бойовиком (не те, що американськi). Але це тільки верхівка айсберга — багато дослідників питання (обмовимося — це тільки версія) прираховують до масонів таких шанованих політиків і фінансистів кінця ХХ століття, як Віллі Брандт, Річард Ніксон, Девід Рокфеллер, Збігнев Бжезінський...