«Одеса — Броди» розвертається на південь

На перший погляд напрацювання координаційної робочої групи країн- учасниць Договору про співпрацю в реалізації проекту інтеграції нафтопроводів «Дружба» і «Адрія», що засідала в Києві в четвер і п’ятницю, виглядають навіть дещо анекдотичними. Координаційна група створила робочу групу, на цей раз із реалізації названого проекту, яка засідатиме п’ять разів протягом року, причому вперше — вже за два тижні в Будапешті (Угорщина).

І все ж тут не до сміху. Дуже ж це складна справа — узгодити шлях нафтових потоків через шiсть країн, що мали до цього вельми різні транзитні тарифи. Щоправда, саме це, мабуть, найскладніше питання учасниками договору було вирішене відразу. Нагадаємо, що Україна, Росія, Білорусь, Словаччина, Угорщина та Хорватія приєдналися до проекту «Дружба — Адрія» в квітні 2001 року. Відповідно до угоди, наскрізний тариф на прокачування нафти в рамках проекту становитиме $0,64 за тонну на 100 км. Єдиним оператором проекту (щоправда лише на першій його фазі, тобто в межах 5 млн. тонн) є російська «Транснафта». Російські компанії отримають можливість експортувати 5 млн. тонн нафти на рік через території країн-учасниць до глибоководного хорватського порту Омішаль. Гарантії з прокачування нафти в рамках проекту надали «Тюменська нафтова компанія» і «ЮКОС», які є замовниками проекту. В результаті, сподівається голова «Укртранснафти» Олександр Тодійчук, перший танкер може бути відправлено вже в грудні цього року.

Особливий український інтерес до поставок нафти на Адріатику, звідки супертанкери можуть доставляти її як до країн Європи, так і до Сполучених Штатів (проект здійснюється не без їхнього благословення, так як і український варіант євроазійського нафтотранспортного коридору, про який не раз позитивно відгукувався посол США у Києві Карлос Паскуаль), полягає в тому, що в цьому проекті може бути задіяно не лише нафтопровід «Дружба» (що й без того не простоює), але й нафтопровід «Одеса — Броди», де наразі працює (в реверсному режимі) лише невелика ділянка (52 км). Побудований без грунтовного бізнес-плану (ним лишень тепер займається відома компанія ПрайсВотергаусКуперс), цей нафтопровід поки що залишається незавантаженим, оскільки всі українські нафтопереробні заводи вже перейшли до рук російських компаній і не потребують каспійської нафти. А виходу до Європи у цієї української труби наразі немає. Переговори з Польщею про її участь у цьому проекті мають, як сказав О. Тодійчук, добру політичну підтримку, «політичну парасольку», але текст відповідного міжурядового договору, поки що, не підписано і, можливо, його буде замінено лишень декларацією.

Можливо i те, що проект «Дружба — Адрія» може стимулювати поляків, на розгляді у яких є текст відповідної угоди, поквапитися. Адже новий проект, який Тодійчук називає майже готовим обхідним шляхом навколо Босфору, з кожним днем набуває все більш реальних рис. Зокрема, українська сторона піднесла учасникам засідання робочої групи добрий сюрприз, доповівши про прокладку нової надійної тридцятикілометрової дільниці нафтопроводу «Дружба» в Карпатах. Щоправда, український оптимізм щодо здатності російських нафтових «сестер» змиритися з проникненням на їхні ринки, а тим більше на ринок США, каспійських «братів», може виявитися трохи завищеним.

Відповідаючи на запитання «Дня», президент підприємства з іноземними інвестиціями «ТНК- Україна» Олександр Городецький сказав: «На цей проект я дивлюся досить критично. Річ у тім, що запускається КТК — каспійський трубопровідний консорціум, — і каспійська нафта більше орієнтована на нього, ніж на магістраль «Одеса — Броди» в напрямі «Адрії». На моє переконання, каспійська нафта навряд чи піде у цьому напрямі. Інша справа — російська. Використати трубопровід «Одеса — Броди» під російську нафту — дуже практичне питання. Прецеденти вже є: ТНК днями відправила перший танкер через порт «Південний» і готова продовжувати роботу в цьому напрямі».

Як вважає Тодійчук, російські компанії були не дуже зацікавленими, але останні переговори в Києві «значно поліпшили атмосферу навколо цього проекту».