Ослаблий Атлант

Iстотний підйом світової економіки можливий лише в тому випадку, якщо Америка знову встане на ноги і продовжить надалі виконувати роль найкрупнішого у світі імпортера. Замінити Америку в цьому відношенні не в змозі жодна інша держава. Є певний оптимізм щодо спроможності Японії взяти на себе ці функції, однак протягом останнього десятиріччя, що принесло чимало великих розчарувань, у Японії було дуже багато псевдопідйомів, щоб вважати такі надії виправданими.

Розраховувати на Європу, схоже, також не доводиться. Оцінки перспектив економічного зростання Європи продовжують погіршуватись, тоді як, згідно з прогнозами, скорочення державних витрат і підвищення податків і надалі займатиме центральне місце в економічній політиці Європи. Більш того, Європейський центральний банк зв’язаний по руках і ногах власною інфляційною політикою, а отже, безсилий допомогти у ситуації, що склалася. Ринки ж країн з економікою, що розвивається, ще недостатньо великі для того, щоб помітно впливати на стан загального світового попиту.

Таким чином, Америка залишається надією для світової економіки. І цей факт не може не викликати тривогу з двох причин. По-перше, Америка не в змозі вічно відчувати величезний (і зростаючий!) дефіцит поточних статей платіжного балансу. Це може призвести до того, що на певному етапі бажання іноземних інвесторів тримати частину свого капіталу в Сполучених Штатах може ослабнути, а потім і радикально змінитися. У цьому випадку різко впаде курс долара, що покладе край стимулюючому впливу на світову економіку американського попиту на імпорт.

По-друге, немає жодних ознак того, що уряд Сполучених Штатів розуміє необхідність або має бажання стимулювати американську економіку достатньою мірою для того, щоб викликати швидке економічне зростання. Розглянемо, наприклад, кредитно-грошову політику США. Федеральна Резервна Система (ФРС) США знизила короткотермінові відсоткові ставки по внесках з низьким рівнем ризику до 1,25% річних. Опустити короткотермінові ставки відсотка ще нижче практично неможливо. Питання полягає в тому, чи зможе те незначне зниження ставок відсотка, імовірність якого все ще існує, істотно стимулююче вплинути на попит? Навряд чи.

Довгострокові відсоткові ставки можуть бути знижені набагато значніше, якщо ФРС зробить безпрецедентний крок і почне скуповувати величезними кількостями довгострокові державні цінні папери. Однак чи погодиться ФРС піти на такі відчайдушні заходи за відсутності гострої внутрішньої кризи в країні? Малоймовірно, що сьогоднішня ситуація в США, де все ще спостерігається економічне зростання (яке, втім, значно відстає від темпів зростання потенційних обсягів виробництва), примусить ФРС вдатися до рішучих заходів. Тим часом позитивне, але повільне економічне зростання в США навряд чи зможе сприяти розвитку світової економіки.

Що стосується фінансово- бюджетної політики, складна структура американського уряду завжди перешкоджала ефективному її проведенню. Результати використання фінансово-бюджетної політики для стабілізації економіки звичайно виявляються дуже пізно, не справляючи бажаного ефекту, незалежно від ситуації. На щастя, такі спроби завжди мали досить скромний характер, не завдаючи серйозних збитків економіці.

Хоч які б зміни у податковому законодавстві Конгрес прийняв цього літа, навряд чи вони позначаться на купівельній спроможності населення до квітня 2004 року. Аналогічно, хоч які б збільшення державних витрат Конгрес схвалив восени цього року, це істотно не вплине на розмір державних витрат до літа або осені 2004 року. Однак цього разу відсутність ефективних заходів стимулювання економіки ще більше посилюється недоліками економічної програми Буша. Навіть у такому консервативному журналі, як «Економіст», було відзначено, що економічні пропозиції адміністрації президента Буша не приведуть до стимулювання економіки за короткий термін: вони просто «не в змозі викликати швидкий, стрімкий підйом, про необхідність якого говорили багато політичних лідерів, включаючи самого президента Буша».

У адміністрації Буша розраховують, що у результаті набуття чинності запропонованої урядом програми зниження податків 90 мільйонів американських сімей отримають додаткові доходи в розмірі $1 000 на рік. За більш реалістичними підрахунками, для звичайної американської сім’ї такий дохід становитиме близько $250 на рік, однак він буде набагато істотніше в сім’ях, річний прибуток яких перевищує $200 000. В останньому випадку, однак шанси на те, що гроші, збережені завдяки зниженню податків, підуть на підвищення сукупного попиту, дуже невеликі.

Неважко передбачити, що з плином часу проблеми фінансово-бюджетної політики США стануть більш гострими і насущними; втім, на даний момент не існує навіть натяку на план поєднання довгострокових витрат на соціальне страхування з обмеженою спроможністю американських платників податків терпіти високі податки. Протягом більшої частини 90-х років світова економіка розвивалася на диво добре, незважаючи на великі фінансові кризи, поширення СНІДу в Африці та проблеми у країнах, що перебувають у стані переходу до ринкової економіки. Все це було заслугою тверезої і розумної економічної політики США, що розпочалася з рішення Буша — Мітчелла — Фоулі про підвищення податків у 1990 році, а також незвичайної удачливості Америки.

На сьогоднішній день не спостерігається жодних ознак того, що США проводитиме мудру економічну політику і в першому десятиріччі нового століття. Для того, щоб могла успішно розвиватися світова економіка, Америці необхідно ще більше успіху в економічних питаннях, ніж у 90-х. У цьому випадку решті світу залишиться тільки уникати ризикованих дій і шукати свої власні шляхи до успіху і процвітання.

Дж. Бредфорд ДеЛОНГ — професор економіки Каліфорнійського університету в Берклі, колишній помічник міністра фінансів США.