Світло «Дня»
Увечері несподівано зникло електричне освітлення. «Блакитний вогник» погаснув, розчинившись у глибині екрану, і пісня обірвалась на високій ноті. А за вікном блискучі у морі вогнів будинки занурилися у темряву. Гарячкові пошуки сірників та свічок увінчалися мерехтінням крихітного язичка пломеню на столі та химерним танцем тіней на стінах і стелі. Чи то внаслідок аварії, чи то в результаті планового відключення у будинку немає світла. Світла немає... Від перестановки слів у реченні його зміст не змінюється. Темно та холодно. Холодно і темно. Трагедії в цьому, звичайно, немає, але й приємного мало. Особливо коли без світла завершується перший день Нового 2003 року, а за ним і другий...
Темні очниці будинків, що навпроти, сумно дивляться на засніжені віти дерев. Білий сніг... Білий світ... Уривки думок тануть, ніби сніжинки, занурюючись у легкий туман дрімоти. Але раптом спалахує нова думка. Здається, сьогодні працює пошта, і, можливо, уже прийшов святковий випуск улюбленої газети. Пробіжка по сходах у темному під’їзді до поштової скриньки виявилась недаремною, у мене — святковий «День» з новорічно-різдвяною листівкою. І ось я уже вдома, читаю, вихоплюючи з темряви рядок за рядком, і кожний новий рядок все далі й далі відсуває темряву, яскраво освітлюючи навколишній світ. Хіба може бути по-іншому, коли читаєш такі щирі вітання і побажання «більше любові та гарної сонячної погоди в усіх справах і починаннях»!
«Якщо стане похмуро, газета «День» завжди рада поділитися з вами своїм світлом». Від цих слів на душі стає так тепло та ясно!
Пишу вам пізно ввечері при світлі «Дня»
