Про «мiни кумулятивної дiї»

— У чому причини складення вами повноважень координатора парламентської більшості? Ваші колеги поки що висловлювали з цього приводу лише припущення...

— Нагадаю, що свого часу я попередив журналістів — ніяких коментарів в ході погодження інтересів, організаційних та кадрових питань між членами більшості я давати не буду. Але на сьогодні час «великого мовчання» закінчився. Почнемо з початку. «Єдина Україна» як структура привела на посаду голови Верховної Ради Володимира Литвина. На превеликий жаль, ця людина зрадила політичну силу, на плечах якої потрапила до спікерського крісла. По-перше, парламентські комітети були фактично здані представникам опозиції в надії, що це стане певним умиротворенням їх агресивних намірів. Історія вчить: умиротворення агресора — згадаймо Мюнхенську змову — закінчується плачевно. Агресор не тільки не зменшує своєї агресивності, а й навпаки, збільшує апетити. Це саме довела й наша парламентська практика. По-друге, сам процес формування більшості викликав серйозний спротив з боку голови Верховної Ради. І публічно, і не публічно Володимир Литвин постійно стояв на перепоні процесу зростання більшості, її структурування, напрацювання відповідних документів. Приміром, до останнього часу було незрозуміло, чи збирався, чи не збирався пан Литвин підписувати політичну угоду. Свій підпис він таки поставив, але назва документу була спотворена. Попередньо документ погоджувався як політична угода між парламентською більшістю і коаліційним урядом, потім була версія щодо політичної угоди між Верховною Радою в особі парламентської більшості і коаліційним урядом. В кінці-кінців з його ініціативи терміни «парламентська більшість» і «коаліційний уряд» зникли взагалі. Коли ми підійшли до вирішення питання по Національному банку і по комітетах, яке вже було погоджене і підписане всіма головами фракцій та прем’єр-міністром, Володимир Литвин, знаходячись в Прибалтиці, знову зробив заяву про недоцільність перерозподілу комітетів. Коли є домовленість, зафіксована в протоколах, і з неї раптом виривається одна з ланок, вся система розвалюється. Необхідність розгляду питання про зміну керівництва НБУ та питання по комітетах полягала в тому, що фракція ПППУ та «Трудова Україна» прийняла рішення: якщо не буде вирішене питання по голові Нацбанку, в голосуванні по комітетах вона участі не братиме. У відповідь на це з боку інших фракцій була виявлена позиція — якщо питання про керівництво НБУ та комітети не буде вноситися в пакеті, вони не гарантують стовідсоткового голосування по питанню зміни голови Нацбанку. Все це диктувало єдиний спосіб вирішення питання — пакетне внесення і потім голосування. Що було зроблено в четвер — всім відомо. В порядку денному це питання тоді не з’явилося, хоча малося на увазі. А сталося все так, як сталося.

Потім відбулося засідання координаційної ради, де мене було зроблено відповідальним. Було заявлено, що, мовляв, треба визначатися з координатором. Пообіцяли мені, що голова Верховної Ради може дати команду, аби мене як народного депутата не допускали в жодне приміщення Верховної Ради окрім сесійної зали. Після такої «крутої» розмови я взяв папери та побажав Володимиру Литвину, який взяв на себе тимчасове керівництво більшістю, хоча не є її членом, великих успіхів на новому поприщі. Однак мені здається, що його точка зору не зовсім відповідає загальній логіці формування, створення, укріплення, розвитку і діяльності як парламентської більшості, так і коаліційного уряду.

— У чому, на ваш погляд, причини такої позиції Володимира Литвина?

— Очевидно, він вважає за краще мати неструктурований парламент і вирішувати питання шляхом окремих домовленостей.

— Який ви бачите вихід для більшості із ситуації, що склалася?

— Має бути доведено до кінця те, що задеклароване у відповідних документах і протоколах. Iнакше це буде міною навіть не уповільненої, а кумулятивної дії по відношенню до більшості і коаліційного уряду. Крім того (про це я постійно вів розмову на всіх засіданнях) ми маємо відпрацювати такий технологічний, організаційний механізм взаємодії, який забезпечить солідарну діяльність і солідарну відповідальність і парламентської більшості, і коаліційного уряду. Мова йде про те, щоб законодавчі пропозиції попередньо відпрацьовувалися і узгоджувалися в обов’язковому порядку. І тільки після цього вони можуть вноситися в зал пленарних засідань. Робота Верховної Ради — це не сидіння в залі і натискування кнопок. Це попередня підготовка документів. І ця проблема — процедури, технологій — є вирішальною. Це стосується і самого законодавчого процесу у ВР. Поки що нічого кращого тут не придумано, аніж комплексний перспективний план роботи і парламентської більшості, і коаліційного уряду.

— Чи готова зараз більшість до «четвергового» варіанту розвитку подій?

— Вона повинна бути готовою. Але особисто я, починаючи з п’ятниці, за координацію дій більшості відповідальності не несу.