Актори без майстерності

Виникає резонне запитання: а що за контора займається навчанням бажаючих, хто приймає гроші за навчання, який документ видається після закінчення? Відповідь на ці запитання зазвичай дає договір на проведення навчання. Отже, відкриваємо договір (який дістався нам непросто — в офісі Школи показувати його нам відмовилися), читаємо (назва фірми та прізвища змінені): «Приватне підприємство «А» в особі Мініна К.К., який виступає від імені і за дорученням приватного підприємця Клинкова О.О., що іменуватиметься надалі «Виконавець», з однієї сторони і гр.,що іменуватиметься надалі «Замовник»...». В кінці договору стоять реквізити ПП «А» і загадковий підпис без прізвища (за розповідями колишніх учнів, договір підписувався одним із менеджерів). Якщо договір читати буквально, то Виконавця, який зобов’язався навчити акторській майстерності, взагалі не визначено: чи то Клинков О.О. є виконавцем, а «А» — посередник, який бере гроші, чи то «А» є виконавцем, якому ПП Клинков О.О. доручив організувати навчальний процес. У середині договору ми довідуємося, що виконавцем є «А», яка насправді видає свідоцтва. Тоді до чого тут приватний підприємець Клинков? А ще самі учні поділилися таким спостереженням: у договорах вказуються різні прізвища приватних підприємців, які отримують гроші за навчання і доручають «А» проводити навчання.

І ще з приводу документів: «Виконавець зобов’язується надати Замовнику документ встановленого зразка, що свідчить про закінчення ним курсу занять». Установленого ким зразка? Читаємо той самий «документ установленого зразка». «Дійсне свідоцтво видано в тому, що він (вона) пройшов (пройшла) підготовку рівня із курсу Школа акторської майстерності». Цікаво, куди з таким папірцем можна з’явитися і які переваги він дає? Якщо читати цей пункт договору далі, то ми довідаємося, що документ видається тільки за наявності квитанції — тобто документа, що підтверджує факт оплати послуг.

Ми попросили прокоментувати цей цікавий документ заступника начальника відділу мистецтв Головного управління культури та мистецтв Держадміністрації Олену Дмитрівну КАВУР’ЇНУ :

— Що це взагалі за «підготовка рівня із курсу...»? Кожній спеціальності присвоюється номер, що реєструється в міністерстві. Тут же ні про який номер спеціальності, а виходить, і про саму спеціальність і не йдеться. До того ж, до кожного диплома повинен додаватися «Додаток до диплома», де перераховані всі предмети, кількість вичитаних годин, а часто й успішність учня чи студента з того чи іншого предмета. Цей документ також відсутній. А взагалі, мені здається, все це навчання побудовано на «людському факторі»— коли молодий хлопець чи дівчина, що не скаржаться на відсутність грошей, намагаються вступити до одного театрального ВУЗу, до іншого, і нікуди не вступають, і раптом бачать і чують рекламу про таку школу... Звичайно, вони відразу кидаються туди і вступають. А для батьків ніколи не шкода грошей для улюблених дітей — аби дочка чи синок були щасливі.

Тут у голову приходить наступне запитання: а як тут справи з ліцензією? На це запитання співробітники Школи відповідають негативно: «Ліцензії немає... Є якісь «довідки». Але хтось відразу категорично заявляє, що ліцензія і не потрібна, адже це тільки філія, хтось повідомляє, що саме готуються документи на отримання ліцензії. А як же бути з тим, що півроку навчають без ліцензії? Звертаємося до «Положень про ліцензування навчальних закладів», затверджених Кабінетом Міністрів України в лютому 1996 року: «1. Навчальні заклади, підприємства, установи і організації – юридичні особи (далі – навчальні заклади), незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, можуть розпочинати діяльність із окремих видів і напрямів, пов’язану з наданням послуг для одержання загальної середньої та професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, лише після отримання ліцензії». Далі, пункт другий, підпункт другий, абзац третій: «2. Ліцензуванню підлягають: 2) діяльність, пов’язана з одержанням професійної освіти; ...курсові форми професійного навчання без присвоєння кваліфікації за напрямом, професією)». «А як же без присвоєння кваліфікації за професією? — запитаєте ви, — адже це Школа акторської майстерності?». У тому-то і полягає весь «прикол»: головна мета Школи, як сказано у рекламному буклеті — набуття учнями навичок майстерності, які можна застосовувати у спілкуванні з оточуючими. Тобто ніхто вам не гарантує, що ви станете професійним актором і перед вами відкриється дорога у велике кіно, але навички того, як треба себе поводити, подавати себе оточуючим тощо, отримаєте. І це за суму, яка ненабагато менша від річного навчання в інституті ім. Карпенка-Карого (де, як відомо, видають документ установленого відповідними державними органами зразка, який офіційно підтверджує, що ви закінчили ВУЗ і отримали кваліфікацію).

За коментарем з цього питання ми звернулися до начальника відділу мистецтв Головного управління культури та мистецтв Держадміністрації Валентини Марківни ОНИЩЕНКОВОЇ :

— Будь-яка організація, яка хоче легально зайнятися освітою, ніяк не може обминути інстанції Управління освіти. Без реєстрації, без затвердження навчальних планів законно працювати у сфері освіти, не має значення, школа це, курси, інститут чи інша установа, не може. У документах крім підтвердження того, що підприємство отримало ліцензію під номером таким-то, також повинно бути вказано, що навчальні плани відповідають державним стандартам, а не взяті «зі стелі». Тобто це є підтвердженням — так, за це можна платити.

Ще одна неприємна дрібниця — при вступі обіцяють участь у кінозйомках, а потім виявляється, що дана обіцянка зводиться до іншої обіцянки — занести вас у спеціальну базу даних, якою нібито користуються при наборі акторів для різних проектів. А вже виберуть вас чи ні — це як повезе.

Народний артист України Олексій КУЖЕЛЬНИЙ :

— Я не хочу торкатися якихось правових питань. Але сподіваюся, що кожен розуміє: за 35 годин опанувати щось — чи то акторську майстерність, роботу на комп’ютері, водіння машини — неможливо.

У даний момент у прокуратурі міста Києва знаходяться кілька десятків заяв зі скаргами від колишніх учнів Школи акторської майстерності. На своє нещастя, всі вищезгадані факти насторожили їх уже після того, як було сплачено гроші за навчання. Шляхом великих зусиль деяким «замовникам» вдалося повернути гроші, витрачені практично ні на що. Але на кожного припадає кілька десятків тих, кому ще треба буде замислитися над тим, що він отримує за віддані тисячі.

Ситуацію коментує юрист Центру конфліктології та права Денис ЦИПІН :

— Звичайно, насамперед, це порушення 42 статті Конституції України, згідно з якою наданий споживачу товар та послуги повинні бути якісними. Крім того, не будемо забувати про 190 статтю Кримінального кодексу України (шахрайство). У даному випадку учень подібних курсів є жертвою людей, які дуже добре вивчають норми законодавства і використовують свої знання для отримання грошей законним шляхом від довірливих громадян, які дуже хочуть стати акторами.

P.S. Після того, як матеріал був готовий, ми зустрілися з людиною, що у рекламному буклеті Школи значиться викладачем. Це відомий артист театру і кіно, заслужений артист України Володимир ГОРЯНСЬКИЙ .

— Володя, прокоментуй ситуацію, як ти потрапив до рекламного буклету Школи?

— Кілька місяців тому мені подзвонили і запропонували проводити заняття на курсах у цій Школі. Не знаючи, хто все це організував, хто викладає на курсах і не маючи вільного часу, я відмовився. Потім мене стали розпитувати друзі, дзвонити незнайомі люди і цікавитися курсами. Довелося дзвонити в цю Школу і вимагати від них — припинити використовувати моє ім’я, рекламуючи себе. Так що всім заявляю — я до цієї школи ніякого відношення не маю.