Чи є в українських комуністів шанс трансформуватися в європейську партію?
Олександр ДЕРГАЧОВ, головний редактор журналу «Політична думка»:
— Комуністи завжди привертають увагу політиків і політологів. Донедавна йшлося переважно про кількість їхніх прихильників. Останнім часом їхні результати на виборах стали скромнішими, проте спостерігаються якісь внутрішні переміщення в керівництві, бiльша гнучкість у тактиці партії. У них є всі шанси залишатися одним з основних політичних гравців, але при цьому, на жаль, немає програми, яку можна було б реалізувати в сьогоднішніх умовах. Вони, швидше, живуть за рахунок старого багажу. Наявність великого електорату не завжди сприяє внутрішнім перетворенням. У них немає стимулів до еволюції у бік європейських лівих. Тим більше, що і соціально-політична ситуація в країні також до цього не підштовхує. Тут справа не стільки у консерватизмі лідерів, скільки в їхньому прагматизмі. Сьогодні вони можуть утримувати увагу досить широкого кола громадян саме своєю впізнаваністю, тим, що вони грають на ностальгійних почуттях.
На жаль, сьогодні ніша нових лівих — лівих як цивілізованої парламентської партії — у нас практично не зайнята. Найближчі до цього соціалісти. Але у них майже та ж проблема. У СПУ більш «просунутий», сучасний електорат, але він неоднорідний. Тому еволюція партії може поставити під сумнів її дієздатність, її здатність до подолання бар'єрів на виборах.
Олексій КОРДУН, директор Міжнародного інституту порівняльного аналізу:
— Шанси КПУ стати європейською лівою партією залежать від того, чи стане Україна європейською державою. Якщо Україна не тільки декларуватиме, але й справді йтиме до входження у європейські структури, то, без сумніву, у будь-якої української політичної партії не буде вибору, крім як стати європейською партією.
Майбутнє у лівих ідей безсумнівно є. І це показує досвід тих самих європейських держав. Як контрверсія розвиненого капіталістичного суспільства з його індивідуалізмом, експлуатацією людини і т.д., завжди існуватимуть і політичні партії, котрі відстоюють протилежні цінності — колективізм, соціальну державу. А ось що стосується майбутнього КПУ Симоненка, то це партія минулого, і для того, щоб прийти у політичне майбутнє України, їм, без сумніву, слід змінити як свою тактику, так і стратегію, особливо в ідеологічному плані. Тобто необхідно відійти від заповітів Маркса—Леніна і справді перейти на ті ідеологічні рейки, на яких нині існують ліві партії в європейських державах.
Сергій МАКЄЄВ, директор Центру політичного аналізу й консультування:
— Думаю, це питання можна розкласти на дві складові: по-перше, чи хочемо ми бачити взагалі комуністичну партію в Україні? Тому що час сьогодні такий, що створюється враження, що комуністична партія — це партія якщо не позавчорашнього, то принаймні вчорашнього дня. І по-друге, якщо хочемо бачити, то якою? Я думаю, що в нашій ситуації ми повинні визнати, що комуністична партії просто необхідна. Хоч би з тієї простої причини, що ми живемо в суспільстві, де існує досить серйозна соціальна нерівність. А там, де є соціальна нерівність, тобто великі групи і категорії людей, які почуваються ущемленими, несправедливо скривдженими, виникає потреба в організації, яка б виражала їхні інтереси і намагалася б їх захистити на державному рівні.
Інше запитання — якою ми хочемо бачити комуністичну партію? Чи хочемо ми її бачити лівою партією європейського зразка? Думаю, тільки дуже романтично налаштовані люди могли б бажати нашій Компартії стати європейською лівою партією. По-перше, тому, що європейці живуть в інших умовах і вирішують інші завдання. Нашій Компартії не варто перетворюватися на таку партію, тому що тоді вона остаточно втратить зв'язок із тими людьми, які за неї голосують. Я думаю, що сьогодні вона адекватна за своїми лозунгами, за своїми методами роботи, за тим, що вона робить, запитам свого електорату. Ті 5 млн. чоловік, які за неї проголосували, не чекають від КПУ ані інших слів, ані інших справ. Але ми знаємо, що серед виборців комуністів більше людей старшого віку, і це означає, що, якщо вона бажає майбутнього, то вона повинна вже сьогодні спрямувати свої погляди на тих, хто підтримає її на наступних парламентських виборах. Я думаю, що це будуть все ті ж самі ущемлені та скривджені, що потребують партії, яка прямо і просто говорила б про те, що вони живуть в умовах, недостойних навіть не XXI, а й XX століття. Як це і робить сьогоднішня КПУ.
Володимир ФЕСЕНКО, Бюро політичного консалтингу «Пента»:
— І в ідеологічному, і в соціально-політичному значенні КПУ значною мірою залишається рудиментом колишньої, комуністичної системи, паразитує на минулому (хоч досить успішно пристосувалася до сучасних політичних реалій). Значна частина комуністичного електорату щиро вірить у ті ідеї, які для них втілює Компартія. Якщо мені не зраджує пам'ять, в Україні нараховувалося близько 5 млн. членів КПРС. Чимала їх частина все-таки зберегла свої переконання. Для великої групи виборців працює і чинник ностальгії за радянськими часами, символом яких також є Компартія. Соціальні драми і трагедії епохи переходу до «дикого ринку» посилили дію цього чинника в середині 1990-х рокiв. А далі почав працювати віковий чинник. Входження у пенсійний статус для багатьох наших співвітчизників стає «холодним душем». «І до того було несолодко, а як вийшли на пенсію зовсім погано стало». І «нові пенсіонери» у цьому випадку згадують радянські часи. І те, що тоді комуністична пропагандистська машина говорила про капіталізм, уже не здається брехнею. Швидше, навпаки.
Тому в КПУ існує досить широка соціальна база, яка поступово скорочуватиметься в міру вікового оновлення електорату.
Доти, поки в Україні не здійснять послідовні й ефективні економічні реформи, доти, поки не сформується відносно заможний (хоч би за нашими мірками) і стабільний середній клас, у КПУ є майбутнє, комуністи залишаться досить впливовою політичною силою. Але це майбутнє навряд чи буде «європейським». «Рудиментарний» характер Компартії України не дозволяє їй стати сучасною лівою партією європейського зразка. А нинішній соціально-економічний стан українського суспільства тільки консервує ортодоксальний характер КПУ.
P. S. «День» пропонує своїм читачам та експертам продовжити дискусію про життєздатність лівих ідей і перспективи українських лівих партій.
