Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Нова бібліотека для Чорнух

За два тижні ми зібрали понад шість тисяч книг
08 жовтня, 00:00
Валентина Олександрівна Леферова дізналася про необхідність відродити бібліотеку в Чернухах iз телебачення. Почула заклик Ольги Герасим’юк і... вирішила допомогти. На запитання: «А що, власне, спонукало Вас до такого вчинку?» — трохи знітилася: «Зі світу по нитці — голому сорочка». Каже, що могла все це здати у макулатуру (книжок, а особливо журналів, дійсно чимало), але навіщо, коли можна зробити добру справу. Книжки дійсно не нові, ще «радянські», — трохи художньої літератури, але переважно науково-популярна. Далася взнаки професія: останні 30 років до пенсії викладала у тоді ще Київському медінституті. Учасник війни, інвалід 2-ї групи. Має «заслужену пенсію» у 150 гривень. Книги на подібні справи дає вже не вперше, хоча й зізнається, що було то «дуже давно». Практика нашої акції свідчить, що звичайні люди дають не нову літературу. Але хіба це має значення для бібліотеки? Адже фонди солідних збірок формуються століттями і нічого не викидається. Приносять хто скільки може: в середньому від 30 до 250 екземплярів. У свою чергу, українські видавці дають абсолютно нову літературу. В результаті можна сподіватися на повноцінне представлення жанрів та тематик

Ми вже розповідали вам, що на батьківщині Григорія Сковороди за ніч згоріла бібліотека з 50 тисяч книг. Згоріла унікальна історія цього святого для світу місця народження великого філософа, вся художня література, підручники, енциклопедії, словники. В Чорнухах у людей немає роботи і грошей, а тому вони не передплачують газет і не пам’ятають, які бувають журнали. Там давно не бачили книг сучасних письменників — розвиток зупинився на етапі створення держави.

Про те, що відбувається навіть у сучасному Києві, хоч від них він в трьох годинах їзди, люди дiзнаються з розповідей приїжджих, із телевізора, що працює не у всіх, а коли й працює, то це однаково нічого не означає, бо з екрана їм розказують те, чого нема, але треба, щоб вони думали, що є...

Ситуація негідна й принизлива. Є прямим порушенням прав людини на життя. Ситуація небезпечна для країни. Діти там і так дискриміновані порівняно навіть із міськими, бо для них практично неможлива дорога в вищі навчальні заклади через неспроможність родин оплатити навчання. А тепер для них і поготів можна вважати це питання вичерпаним з причини обмеженого доступу й до середньої освіти. В районі на клас тепер є один підручник. Не кажучи вже про те, що звичне для всього світу читання мамою дитині казки є якоюсь тепер дією з історії. Це, нагадаймо собі, відбувається в час, коли світ аналізує феномен Гаррі Поттера.

Це все спонукало нас спробувати змінити ситуацію. Щоб відбудувати погорілу бібліотеку, треба повзати в ногах у держави, яка вважає собі культуру в країні питанням останнім. Можна вважати чийсь розрахунок точним — бо люди, утримувані в такий спосіб, насправді можуть вважатися виведеними як вид людини сумирної, покірної, що тупо реагує на команди й дивується, якщо її не б’ють. На цю тему можна довго думати й бідкатися, але можна чинити опір. І хай комусь здається дивним, але цей акт може бути виражений у єднанні людей, що розуміють справжні цінності, що знають базарну ціну тим, хто ставить себе в затюканому суспільстві на постамент, затоптаний уже ратицями численних бажаючих...

Ми можемо відновити бібліотеку, що знаменуватиме перемогу над свинством, у яке поринає свята земля. Ми можемо пояснити всім, що саме сюди має приїздити світ, торкнутися землі, якою ходив філософ, чию свободу ніхто не зміг купити. Світ саме тут одержить правду про те, які ми, бо, коли залишимо все, як є — правда про нас лишиться на майдані Незалежності з його химерами.

За цей тиждень виявилося, що люди є. Опісля видавництв «Факт» і «Кальварія», які відгукнулися в той самий день, подзвонив доктор хімічних наук Юрій Незельський із дружиною, який відібрав із власної бібліотеки понад 200 книг для Чорнух і оголосив цю акцію в своєму інституті.

Доктор Семен Глузман, відомий правозахисник, привіз до редакції два ящики книг. Полтавське радіо «Лтава» приєдналося до акції і піднімає в своїх програмах до цієї дії полтавчан. Український телеканал «Культура» підхопив наш рух і звернувся до своїх глядачів, а оператор, інженер і редактор, що знімали спеціальний сюжет, тут таки принесли нам свої книги.

Театр імені Франка, книготорговельне підприємство «Укркнига», газета «Книжник review», львівське видавництво «Свічадо» передають свій внесок погорільцям.

Київське товариство «Віатон» (директор Анатолій Сидоренко) завантажило цілий автобус новими чудовими книгами, підручниками й альбомами, що просто викликає бажання захоплено повідомити народу: «Люди! Оце вам люди!».

Приніс чудові видання відомий телеведучий Юрій Макаров.

Київський дитсадок № 176 зібрав свою книжкову передачу, а також — дитячий оздоровчо-екологічний центр «Оболонь».

Дзвонять люди, що не бажають називатися, але бажають відіслати свої бібліотеки. Є учасники акції, що хочуть передати книги, які дісталися їм у спадок. Вони вважають, що їхні рідні були б щасливі, якби знали, як розпорядилися нащадки цим багатством.

Додам, що всі ці дні асистент режисера програми «Без табу» Еля Плохенко об’їжджає людей, що передають книги, із водіями телеканалу «1+1», які благородно взялися нам допомагати у вільний між зйомками час, вантажать майбутню сковородинську бібліотеку. Ми готові приїхати за першим дзвінком, також будемо раді, коли хтось захоче допомогти самовідданій Елі й запишемо великими буквами імена цих чудових людей у наш список тих, хто знає справжній толк у житті. Цей список ми починаємо представляти читачам «Дня»:

Волкова Наталя Олексіївна, Незельський Юрій Миколайович, Галак Ніна Володимирівна, Шамис Євсей Аронович, Шолох Галина Іванівна, Ремезовська Рима Георгіївна, Соприкін Анатолій Георгійович, Михайлова Наталя Дмитрівна, Макаров Юрій Володимирович, Шиманська Наталя, Корольова Валентина Володимирівна, Кульчинський Роман, Шабанова Галина, Заєць Антоніна Сергіївна, Глузман Семен Фільшович, Задорожній Степан Григорович, Лисенко Валерій, Лебедєва Марина, Багмет Євген, Сита Галина Миколаївна, Гуцало Віталій Пилипович; Театр ім. І. Франка; Книготорговельне підприємство ДВАТ «Укркнига»; Інститут архівної справи та документознавства, директор — доктор історичних наук Матяш Ірина Борисівна; Газета «Книжник review», головний редактор — Родик Костянтин; Дитячий садок №176; Фірма «Віотон», директор — Сидоренко Анатолій Іванович; Дитячий оздоровчо- екологічний центр Оболонського району, завуч — Маринич Вікторія Леонідівна; Телеканал «Культура», головний редактор — Бойко Тамара Антонівна; Науково-дослідний департамент МАУП; Коверзнєв Євген Юлієвич; Ярова Галина, директор Музею гетьманства; Дольний Костянтин, доктор історичних наук; Галак Ніна Володимирівна; Дем’янченко Валентин Миколайович (всі — м. Київ); Слободінська Ірина, м. Бровари; Видавництво «Свічадо», м. Львів; Полтавська обласна ТРК «Лтава», директор проводового радіо Якобенко Інна.

Ольга Герасим’юк (і, звісно, вся команда «Без табу», тел. (044) 490-7670) і газета «День» (тел. 414-91-26) чекають Вас!

На адресу Чорнух вже пішли бандеролі. Кілька бібліотекарів без зарплати сидять і систематизують книги, створюючи нові картотеки — від руки, до речі, бо там не може бути комп’ютера, де немає навіть друкарської машинки.

Розрахунковий рахунок: 25424200371 Полтава-банк Чорнухи МФО 331489 код 02229988.

Ви можете надсилати свою допомогу й безпосередньо: Полтавська область, смт Чорнухи, вул. Леніна 30.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати