Вода з бювета

Всі ми прагнемо вживати якісну, чисту воду. Матеріали Всесвітньої організації охорони здоров’я свідчать, що 80% усіх хвороб викликано вживанням неякісної питної води. Чи не найголовніша причина — застарілі комунікації, труби іржавіють, в них постійно відбуваються окислювальні процеси. І хоча санітарні служби запевняють, що у нас досить непоганий рівень очищення, спеціалісти головного наукового закладу, що займається якістю води на сьогодні — Інституту колоїдної хімії та хімії води НАН України ім. А.В.Думанського, твердять, що вода з крану не може називатися питною водою, оскільки наявні технології, розраховані на вихідну воду, яка за нашою та міжнародною класифікацією має відноситися до першого і другого класу (Дніпровський же водоносний басейн у більшій частині відповідає лише рівням третього класу).

За даними екологічної організації «Довкілля ХХI», у воді Дніпра в межах столиці постійно реєструється перевищення вмісту азоту, аміаку, до того ж уміст фагів кишкової палички практично в усі сезони року виявляється в наднормативних кількостях. У Києві функціонують три комунальні водопроводи: два з них забирають воду з річок Дніпра й Десни, один — артезіанську. Не приведено до належного санітарно-технічного стану водопровідних та каналізаційних мереж і споруд. З існуючих нині 223 джерел децентралізованого водопостачання (це колодязі, каптажі, артезіанські колодязі), мають відповідно 48,7%, 18,8% та 3,3% санітарно-хімічні відхилення, і трохи менша кількість — бактеріологічні.

Останнім часом як альтернативу воді з крану пропонують використовувати бюветну воду. Але де гарантія її якості? Спробуємо відповісти на це запитання, скориставшись дослідженнями екологічних організацій, які в цьому році провели своєрідні «водяні» рейди в столиці. Дослідження Громадського центру «Довкілля ХХI». свідчать, що інколи насиченість води різними неорганічними елементами суттєво перевищує гранично допустимі норми, а по-друге, вода з не дуже глибоких артезіанських горизонтів тим чи іншим чином може сполучатися із поверхневими горизонтами, що часто містять у собі шкідливі викиди численних київських підприємств. Масове будівництво бюветів часто не містить економічних обгрунтувань і, на думку фахівців, перетворюється на розбазарювання стратегічних запасів води, а також — фінансів.

Санітарний лікар міськсанепідемстанції Ганна Сухенко у своєму коментарі щодо якості води в бюветах, повідомила, що на сьогодні у Києві функціонує 153 бювети. Якість води в них перевіряють раз на квартал. У всіх київських бюветах вода якісна. Головною причиною погіршення якості води є її застоювання (особливо вночі, коли воду не розбирають). Це, в принципі, є неминучим, враховуючи саму структуру бюветів. Тому може змінюватися її хімічний склад. Тоді й доводиться підприємствам водоканалу витрачати чималі кошти на промивку бюветів. Процедура, звичайно, дорога, проте від неї відмовитись не можна, хоч коштів, як завжди, не вистачає. На деяких спорудах, щоб не проводити так часто промивки, були поставлені фільтри (до речі, теж не дешеві). Складність в обслуговуванні, головним чином, вбачають у новизні таких споруд (хоча бювет — це той же колодязь, тільки буровий), а отже — не були відразу враховані всі особливості подальшої експлуатації.

А ось Всеукраїнська екологічна громадська організація «МАМА-86», маючи на меті грунтовно дослідити питання економічної доцільності побудови бюветів і якості води в них, здійснила спеціальний Громадський рейд iз перевірки стану утримання майже половини бюветів міста. З 74 перевірених бюветів не працювали повністю лише два, а на території 10 бюветів не працювали один або два крани. Більшість iз них працює та підтримується в хорошому стані; 72% бюветів облаштовані інформаційними стендами, які містять основну інформацію про дату/рік відкриття бювету, горизонти, з яких забирається вода, відповідальних за санітарний стан та водозабезпечення з вказівкою контактних телефонів.

І все ж — організатори рейду зазначили, найчастіше інформація біля бюветів оновлюється рідко і більш стало — там, де бювет відкрито нещодавно (у 2002 році). Нонсенс, проте інколи в інформації про хімічний стан води не вказано дату проведення аналізу (63% випадків наведення інформації). У переважній більшості таблиці з показниками аналізу води не супроводжуються наведенням нормативних показників, заключним висновком та підписом контролюючої організації. Тому інформація не відповідає на головні запитання, що виникають у споживачів: «Яка якість води в бюветі? Чим вона краща за водопровідну? Як вона впливає на здоров’я?».

Серед перевірених бюветів, тільки один (вул. Просвіти, 5) мав яскраве звернення до громадян берегти обладнання та підтримувати чистоту на території бювету, що побудований за народні кошти і для людей. А на думку ВЕГО «МАМА-86», такий захід є сьогодні необхідною і доцільною формою виховання дбайливого ставлення громадян до спільного майна.

Безумовно, обидві екологічні організації провели чималу роботу, проте так і лишилися незрозумілими питання, від правильного вирішення яких все ж залежатиме якість вживаної нами води.

На етапі підготовки організатори рейду намагалися знайти правила або інший державний нормативний документ щодо правил утримання та поводження з бюветами. Але таких документів ще й досі не існує. Незрозуміло: у Києві, та й по всій Україні розширюється використання артезіанської води, працюють сотні бюветів, але й досі немає державних правил та нормативів щодо утримання цих споруд.

А яких правил мають дотримуватися споживачі? Не зрозуміло, чи можуть люди вмиватися, митися на території бювету? Чи можна мити машину у 5 метрах від бювету, набираючи з нього для цього воду. А такі картини ми можемо бачити ледь не щодня. Як часто має контролюватися якість води в бюветі? Чи повинна ця інформація доводитися до громадян? Якщо так, то ким і як? Хто за це відповідає? Отже, як бачимо, однією побудовою великої кількості бюветів питання якісної води не вирішиш. Потрібен послідовний і зважений підхід, закріплений на законодавчому рівні, обгрунтований економічно, і це вже пiдстава для серйозної дискусії.

ДОВІДКА «Дня»

Основна частина води в бюветах забирається з двох горизонтів: юрського та сеноманського, з глибини від 100 до 350 м, що мають надійний природний захист. Дані санепідемстанції свідчать, що якість води цих горизонтів знаходиться у межах Держстандартів. У порівнянні з поверхневими водами води артезіанських свердловин мають підвищені показники щодо мінералізації, вмісту заліза, марганцю та сірководню. Останні дані санепідемстанції: бюветна вода — це вода підземна, більш мінералізована, не потребує обробки. Має постійну температуру і хімічний склад. Перевищення концентрацій не зареєстровано. Випадків захворювання через неякісну воду не було.