Влада заперечує свою причетність до проведення авіашоу

Але виникає питання: що, гучне і масове дійство з нагоди 60-річного ювілею 14-го авіаційного корпусу ВПС України за участю тисяч цивільних мешканців області і міста відбувалось в якійсь пустелі, яка не підпадає під юрисдикцію обласної та міської влади? До летовища курсував громадський та приватний транспорт, там розгорнули продаж з яток наїдків і напоїв, виступали самодіяльні художні колективи, там, зрештою, забезпечували громадський порядок правоохоронці та несли чергування декілька бригад швидкої медичної допомоги. Що, лише військові все це організовували і забезпечували? Як відомо, усі заходи (наприклад, мітинги, святкування різноманітних річниць та ювілеїв і т.п.), що проводяться на міській території, мусять бути погоджені з місцевою владою. На її адресу, зазвичай, надсилається письмове прохання з мотивацією щодо необхідності проведення дійства, вказується його дата і час, приблизна кількість учасників і гостей. Потім документ, як правило, звітується першою особою: дозволити чи ні. Це звичайна бюрократична азбука.

І просто не віриться, що і губернатор, і мер сном i духом не відали про цю буденну процедуру й не чули про імпрезу, попередньо потужно розрекламовану в місцевих СМІ. Чому ж не поцікавилися хоча б у загальних рисах заходами безпеки під час проведення шоу? Адже, повторимо, в якості глядачів на летовище прийшли тисячі цивільних людей, «підданих», так би мовити, не військової влади, а голови облдержадміністрації та міського голови Львова. І, як частково вже про це говорили, для подібних випадків, коли з нагоди того чи іншого свята мають відбуватися масові акції, існує спеціальна протокольна процедура.

— За деякий час до проведення тих чи інших святкових урочистостей, — розповідає один із колишніх львівських віце-губернаторів, який побажав залишитися інкогніто, — розробляється їх детальний сценарій, а головою адміністрації видається розпорядження, в якому, зокрема, визначаються відповідальні особи за певну ділянку роботи. Все це неодноразово узгоджується із зацікавленими, як мовиться, сторонами, проводяться наради, в тому числі і з виїздом на місце майбутньої події.

До речі, продовжує він, кілька років тому з нагоди 60 річчя військ Західного оперативного командування велике і гучне свято військові теж хотіли провести у Львові. Та цивільна влада на такий крок не пішла, запропонувавши їм відсвяткувати по-домашньому на Яворівському військовому полігоні. І ще, запитує екс-віце-губернатор, чи взагалі було доцільно відзначати 60-річчя авіакорпусу, коли українським Збройним силам лише 11 років. Схоже на якійсь пострадянський синдром, каже він. Цим питанням, в першу чергу, мала б задатися цивільна влада, яка у повному обсязі відповідає за ідеологічну роботу в області.

Отже, цілком дистанціюватися від відповідальності за жахливу трагедію на летовищі львівській цивільній владі буде непросто. Тим більше, що особиста присутність Любомира Буняка 27 липня у Скнилові підтверджує його проінформованість стосовно цього масового заходу (за деякими даними, туди ж збирався Мирон Янків, але не встиг, бо його випередила трагедія). Більше того, вже достеменно відомо, що причетність львівської влади до проведення авіашоу випливає, щонайменше, із двох документів. В одному із них — розпорядженні львівського міськвиконкому № 306 від 25.07.02 за підписом Любомира Буняка — читаємо: «Виділити відділу мистецтв та організації дозвілля 2 630 грн. для організації та проведення у Львові святкових заходів з відзначення 60-ї річниці 14-го авіаційного корпусу за рахунок коштів, передбачених у міському бюджеті». В іншому документі — кошторисі — вказується: «1 420 грн. направляється на оплату святкових заходів на летовищі; 1 300 грн. на вартість оренди сценічного обладнання та проведення робіт із монтування та демонтування сцени».

Ще за декілька тижнів до 27 липня знав про авіашоу в Скнилові і Мирон Янків, як стало відомо з кіл, наближених до львівської облдержадміністрації. Це витікає з підписаного ним 8 липня розпорядження № 604, згідно з яким створювався оргкомітет із святкування 60- річчя 14-го авіакорпусу. В документі, зокрема, йдеться i про виділення з цієї нагоди приміщення для урочистого засідання, і про нагородження групи військових авіаторів почесними грамотами облдержадміністрації і сувенірами, і допомогу грошовими коштами із обласного бюджету. Контроль за виконанням цього розпорядження губернатор покладав на одного із своїх заступників, керівника секретаріату адміністрації Володимира Герича. Так що і губернатором, і мером бюрократична процедура була збережена.

Виходить, влада про авіашоу знала заздалегідь. Чому ж тепер стверджує, ніби про його проведення у неї ніхто не питав і нічого не узгоджував? Промовисто на це питання відповів керуючий справами львівського міськвиконкому Олег Кузан: «Коли ми отримаємо офіційне звинувачення від відповідальних органів, тоді й поговоримо на предмет того, чи був дозвіл на проведення авіашоу, чи його не було».

І ще. Якщо б чиновники, даючи формальний дозвіл на проведення масового дійства за участю військової техніки, безпосередньо на місці ознайомилися з обстановкою, усвідомлюючи, що вони, по суті дають добро на польоти літаків над головами людей, то, можливо, трагічної загибелі 85 людей вдалося б уникнути