«У східній медицині немає «середніх» способів лікування», —

До кінця курсу лекцій (з 20 червня по 19 серпня) наплив бажаючих збільшився, у залі майже не залишається вільних місць. Щоправда, найбільш складні теми — «Свобода від критицизму» і «Свобода від заздрості» не викликали такого ажіотажу у слухачів — до чого, напевно, потрібно поставитися по-філософськи. Приходячи, люди переважно займають звичні місця. Так, переді мною декілька лекцій поспіль сиділа дівчина, яка ухитрилася «вписатися» у незручне крісло в позі лотоса. Зліва від неї — чоловік статечного віку конспектує в шкільному зошиті. Далі — сімейна пара, яка постійно підкидає лектору каверзні запитання, і цим, здається, приносять йому задоволення. Торсунов вміє «розкласти» кожне запитання на прості складові, і тобі починає здаватися, що ти сам знайшов відповідь. Він вважає лекції головним у своїй діяльності. Саме ж лікування він ставить на другий план, хоч у допомозі не відмовляє. На його думку, тільки розуміння загальних законів може дати кожній людині ключ до здоров’я.

— Олегу Геннадійовичу, лікарі кожного року лякають нас зростаючою кількістю патологій у новонароджених. Таке враження, неначе нація на межі вимирання. Що таке, на вашу думку, здорова нація? Коли людина може вважати себе здоровою?

— Здоров’я нації залежить від її духовності. Якщо нація втрачає культурні традиції, втрачає розуміння того, що таке віра, то в цьому випадку вона стає нездоровою. Наступним етапом деградації нації є деградація чоловічого населення: воно більш схильне до процесів розкладення, ніж жіноче. У чоловіків розвиваються шкідливі звички, наприклад: неробство, неправильно спрямована діяльність (тобто — діяльність, спрямована не на творення себе і суспільства, а на руйнування). Потім деградують жінки: вони починають дуже вільно жити і тим самим руйнують сімейні засади. Наступним етапом деградації нації є народження неблагочестивого потомства. Жінки, які ведуть неблагочестиве життя, не можуть народити благочестивих дітей. І на цьому процес деградації завершується. Тому що, коли починає народжуватися неблагочестиве потомство і воно заселяє всю країну, нація деградує.

— Чи можна так говорити про колишній Радянський Союз?

— Можна. У Радянському Союзі була певна ідея, ідеологія, підтримувалися певні етичні принципи. Але філософія його організації була штучною, нестійкою. Люди це відчули — і розвалили цю будівлю, а натомість нічого нового не створили.

— А це не означає, що нація здорова, якщо все-таки розвалили?

— Якщо людина відрізала собі ногу, це ще не означає, що вона здорова. Їй ще треба надягнути протези, і тоді вона принаймні виглядатиме здоровою.

— А ті люди, які до вас звертаються, здорові?

— Здорові люди до мене не приходять. З чим їм приходити? До мене приходять хворі, ті, кому потрібна допомога. Іноді приходять здорові, щоб підтвердити своє розуміння здоров’я. Вони все одно потребують підтримки, віри у щось. Приходять різні люди, але мета всього цього (показує у бік залу) — щоб ми всі стали зусібіч здоровішими.

— Одна з ваших лекцій присвячена впливу характеру на хвороби людини. Говорять про типові риси вдачі нації — і, напевно, можна говорити про її схильності до певних захворювань. До яких захворювань, на ваш погляд, схильні українці?

— Я можу сказати, але це — заборонений прийом. Нація завжди має певні тенденції, традиції, недоліки, але це поганий тон говорити нації все про її недоліки.

— А якщо що-небудь позитивне?

— Можна. Українці мають дуже чуйне серце. За своєю природою вони дуже сприйнятливі до всього, що відбувається навколо. Звідси — схильність бути добрим, щирим. Також українці мають природне почуття гумору, схильні з гумором сприймати те, що відбувається. І важлива риса вашого народу — терпіння. Тому тут немає якихoсь великих конфліктів, локальних воєн. Народ терплячий, тому здатен перенести всі труднощі спокійно.

— Це ознаки здорової нації?

— Звичайно.

— Світову медицину можна умовно поділити на західну і східну. Причому західний підхід до лікування більш...

— ... безособистісний.

— Чому?

— Тому що на Заході основна ідея медичної допомоги полягає в орієнтації на середню людину. З розрахунком на неї створюються середні медпрепарати, середні лікувальні системи — все середнє. У східній медицині немає «середніх» способів лікування. Тут завжди є конкретна людина, до якої застосовують конкретний підхід, індивідуально підбирають ліки. Нині часто під виглядом східної медицини «проштовхують» західну. Наприклад, під Аюрведою часто розуміють чаванпраш (аюрведичний засіб — порошкоподібна суміш трав і каменів. — Ред. ), який приймають усі і в однакових дозах. Але справжня Аюрведа означає, що лікар індивідуально підбирає пацієнту ліки.

— Яке майбутнє у західної медицини?

— Стати особистісною медициною. У західній медицині також є особистісний підхід, наприклад, у хірургії, адже неможливо робити всім однакові операції — у всіх різне тіло. Теж саме — акушерство і гінекологія. Є інфекційні хвороби, коли збудник відомий, і його треба вбити. Є швидка допомога, коли треба рятувати конкретну людину. Але водночас є й медицина «три рази на день по одній таблетці». Ось саме вона — безособистісна. У західної медицини є свої переваги — і вони незаперечні. Припустимо, не можна відмовитися від екстреної допомоги, від акушерської допомоги, від стоматології. Але в якихось питаннях західна медицина повинна розвинутися: треба зрозуміти, що лікарів треба вчити розуміти людину, а не розуміти ліки. Сьогодні лікарі сім років вивчають ліки. А в тій же Аюрведі вважається, що якщо лікар не може сам, дивлячись на людину, визначити її хворобу, то він некваліфікований фахівець — і йому не можна дозволяти займатися лікарською практикою. Тобто лікар повинен сам уміти ставити діагноз і відчувати, розуміти природу ліків, які він пропонує, а також взаємодію конкретних ліків і конкретної людини.

— Через такий усереднений підхід ми перестали вірити традиційній медицині, займаємося самолікуванням. Людина сама в пошуках порятунку пробує на собі різні системи оздоровлення. Якась їй допомагає — і вона починає нав’язувати це навколишнім.

— Стає лікарем. У нетрадиційній медицині є свій «мінус». Часто трапляється, що некваліфіковані люди раптом відчули, що вони можуть впливати на іншу людину за допомогою рук, слів — і беруться лікувати важкі хвороби. Їм беззастережно вірять — і зрештою опиняються без здоров’я і без грошей. Скрізь, де немає кваліфікації, — це мінус, як у західній, так і у східній медицині. Щодо нав’язування різних систем — традиційної чи нетрадиційної медицини — це завжди означає користь. Якщо людина безкорислива...

— Так, ось мені допомогло — і вам має допомогти...

— Можна скористатися. А можна сказати: ти нав’язливий. У цьому немає проблем. Проблема виникає тоді, коли люди намагаються нав’язуватися не просто так, а з певною метою. Припустимо, у них є певна система заробляння грошей, якийсь метод поширення медичного знання. Лікування не повинно бути занадто бізнесом. Від цього лікування перестає бути таким.

— Що б ви, людина, яка вже багато років цілеспрямовано вивчає Веди («веда» перекладається як знання. Веди є найдавнішими трактатами про всі сфери життя людини. — Ред. ), виділили із них найкраще?

— Найкраще у Ведах те, що вони не вважають якусь релігію кращою, а якусь гіршою. Вони вважають, що кожна релігія має право на життя і у кожній релігії людина може досягнути досконалості.

— Розповідаючи про своє вивчення Вед, ви сказали, що щасливий той, хто визначив своє знання в цьому житті і займається ним усе життя. За нормами нашого, світського, життя вважається, що ми повинні «знайти» себе відразу після закінчення школи. Цей період зазвичай дуже важко переживають батьки. Чи повинні вони змиритися і чекати, поки їхнє дитя, набивши гуль, визначиться з вибором заняття на все життя?

— Ні, батьки повинні допомогти дітям. Але вони повинні правильно це робити. Поняття «правильно» полягає в тому, що батьки повинні самі вивчати, як правильно жити.

— А як вони можуть вивчати, як правильно жити?

— Переважно всі живуть, як хочуть. І це погано. Людина повинна жити так, як треба жити. Цим вона відрізняється від тварини. Тварина живе, як хоче. Захотіла — пішла туди, захотіла — сюди. Коли людина починає так жити (захотів — пішов до цієї жінки, захотів — до іншої, а дружині сказав, що ходив на роботу), то це й називається тваринним способом життя. Тоді людина живе відповідно зі своїми бажаннями. Що у неї з’явилося всередині — те вона й робить. Людина повинна навчитися жити так, як треба. У цьому полягає розумність людської форми життя.

— А як вона може зрозуміти?

— Вона повинна зрозуміти, яке зі знань приносить більше щастя. Вона повинна жити відповідно до правил цього знання — і при цьому контролювати себе у всьому. Тоді вона буде щасливою. Якщо вона сама себе контролює — діти її поважатимуть.

— Під знанням ви розумієте віру?

— Знання і віра — одне і те ж. Тому що знання породжує віру. Віра може бути різною. Це необов’язково має бути релігія. Мати, припустимо, вірить, що вона живе для свого сина. Це також віра. Але це називається віра у пристрасті, тому що коли син йде від неї, вона впадає в депресію. Тому Веди кажуть, що людина повинна вибрати найнадійнішу віру, щоб потім не виникали проблеми. Депресія знищує життя людини. Людина, позбавившись віри, старіє, починає дуже хворіти. Тому вона повинна вибрати таку віру, яка б її не розчарувала. Збагнути істину — ось головна мета її життя. Коли людина щось серйозно вивчає, вона знає, чи є це справді надійною вірою чи ні. Це можна визначити за тим, які люди йдуть таким шляхом, чи пояснює ця віра всі питання в моєму житті. Чи є вона насправді етичною, чи є вона чесною чи вона нечесна? Тобто сума критеріїв, що вказують, чи правильний це шлях, чи помилковий.

— На ваших лекціях часто йдеться про щастя. Днями наша редакція отримала повідомлення про те, що група йогів у певний день та в певний час провела сеанс поширення миру у всьому світі. На вашу думку, чи можна когось насильно зробити щасливим?

— Насильство і щастя — несумісні слова. Насильно людину можна зробити тільки нещасливою. Але якщо людина прагне до чогось, і ми їй допомагаємо бути щасливою, то це вже не насильство. Тобто йоги добиваються найбільшого з того, чого вони можуть добитися в житті, — це й означає щастя.

— А що таке щастя?

— Щастя буває різне. Кожна людина по-своєму його розуміє, але не кожен зі своїм розумінням досягає справжнього щастя. Справжнє щастя згідно з ведичним знанням — це безкорислива діяльність в ім’я ідеї, в ім’я Бога. Якщо людина думає, що щастя — у сфері корисливої діяльності, то згідно з Ведами вона зрештою розчаровується. Вона страждає.

— А як співвідносяться поняття щастя і любові?

— Це одне і те ж. Щастя, гармонія, любов — це одне і те ж. Людина, яка діє безкорисливо, отримує відразу гармонію, любов, щастя.

ДОВІДКА «Дня»

ТОРСУНОВ Олег Геннадійович — лікар і психолог, фахівець у галузі Аюрведи, голковколювання, фітотерапії, літотерапії. Є науковим співробітником Академії ведичної культури (Москва). Його науково-філософські погляди підтримує також Вайшнавський інститут вищої освіти (Вріндаван, Індія) та Інститут Бхактіведанти (Бомбей, Індія). Очолює Центр ведичної астрології та Аюрведи (Росія). Має авторські високоефективні методики лікування і діагностики, які успішно пройшли випробування в системі МОЗ Росії.