Технологiя пропрезидентської бiльшостi
Сьогодні можна говорити, що неоголліст Ширак вперше після легендарного генерала де Голля отримує, можливо, не абсолютну, але величезну владу. Щоправда, на відміну від свого славетного попередника, не без труднощів переобраний на другий термін, діє в інших умовах, і не може похвалитися такою ж популярністю. Герой Опору Де Голль уособлював потребу пересічного француза в сильному лідері в надзвичайно важкій ситуації. Щоправда, другий мандат Ширака прийшовся також на нелегкий період, коли напередодні розширення Європейського Союзу в суспільстві наростає «євроскептицизм», коли традиційна політика вже відповідає уявленням про неї молодшого покоління — що й позначилося на явці виборців, коли прийшов час «зміни віх» для самих ідеологічних засад як правоцентризму, так і лівоцентризму. Очікується, що «ширакiвський» Союз за президентську більшість рухатиметься в напрямку створення єдиної партії, і це вже навряд чи буде утворення, базоване на неоголлізмі.
У всякому разі, у французькій політичній системі покінчено зі славетним «співіснуванням» (модель якого працює також у Польщі), і Ширак отримав широкі можливості проведення саме своєї політики. Гасла, за які голосували виборці, спрощено виглядали наступним чином: скорочення податків, реформа державного сектора економіки, боротьба із злочинністю, нелегальною міграцією, підвищення заходів безпеки. Жодної чіткої економічної програми ні праві, ні ліві представити не змогли. Ліві опинилися перед складним завданням отямитися після провалу й створити партію, за яку б голосували. При цьому варто відзначити, ще нещодавно потужна французька компартія, навіть у оновленому вигляді, вже де-факто не є важливим політичним чинником. І максимум, на який вона може розраховувати — симпатії виборців «червоного поясу» паризьких передмість та кількох інших регіонів. Отже, час зміни віх для французького політикуму настав. На черзі — Німеччина, де аналогічний за значенням процес може розпочатися після парламентських виборів 22 вересня.
