Рік Кінаха

Разом з тим скромність цих успіхів не становить таємниці ні для громадян, ні для самого уряду, що переживає зараз далеко не найкращі свої часи й змушений ще й щохвилини озиратися на парламент, де, можливо, розглядають Кабмін і його керівника як предмет бартеру. При цьому ніхто не думає про те, щоб виграти якість.

Проте А. Кінаху не впершие ковтати гіркі пілюлі. Чого варті лише «два листи»: то його функції передавалися відставним «листоношам», то йому самому доручалися в столичній міськадміністрації «завдання», які потім скасовувалися. Інтриги особливо серйозно били по уряду та його керівнику ще й тому, що за ним не було великої партії, тоді як політична система країни допускала формування кабінету тільки на основі, прямо скажемо, неджентельменських домовленостей між політичними силами. На виборах, намагаючись насамперед агітувати економічними досягненнями, Кінах свідомо підставляв себе під перехресний вогонь протестного електорату, й вiдтак його внесок у скарбничку блоку вла ди є вагомим. Уряд, безумовно, сьогодні користується й довірою, й підтримкою Президента, який, втiм, буде змушений адекватно реагувати на парламентську ситуацію.

У цій обстановці, коли проти Кінаха не лише вороги, а й «запеклі» друзі, які не гидують небезпечно грати на шахтарському невдоволенні, йому вдається тримати себе гідно. Хоча помилки в нервозній обстановці також мають місце... І все ж прем’єра не можна звинуватити ні в месіанській істеричності, ні в надмірних зусиллях щодо захисту «крісла», ні у використанні чорного піару проти своїх противників. Проте об’єктивних проблем у нього також більш ніж досить. Серед них бюджетний розрив, що ставить під загрозу виконання соціальних програм, неповернення ПДВ експортерам, що в черговий раз демонструє як порочність податкового законодавства країни, так і майбутні труднощі уряду в його вдосконаленні... І все ж завтра уряд вступає в свій другий рік. У нього є програма, є бажання працювати й, схоже, ще не вичерпався запас оптимізму. Рік Кінаха поки триває...