Синдром четвірки

Перші два тижні роботи нової Верховної Ради виявили неготовність багатьох парламентаріїв до цивілізованих пошуків компромісу, — у звичайному страху виявитися «кинутими» вони, схоже, думають лише про те, як би «кинути» когось самим.

Злий жарт зіграло з фракціями так званої «четвірки» прийняте ними (і розцінюване спочатку як велика перемога!) рішення обирати керівництво ВР за допомогою таємного голосування. Піди тепер перевір, хто і яких бюлетенів в урну накидав! Ось і чергова спроба тих, хто входить до парламентської «четвірки» «Нашої України» і Компартії, консолідувати свої зусилля, не втративши при цьому політичного обличчя, звелася до банальних взаємних обвинувачень у порушенні ніби досягнутих домовленостей. На думку Петра Симоненка, під час голосування щодо пакета, в якому на посаду спікера висували Адама Мартинюка (а на посади його заступників — Романа Безсмертного та Юлію Тимошенко), фракція «Наша Україна» «в організаційному плані» «зробила все, щоб голосування не відбулося». «Наша Україна» в особі Миколи Томенка, у свою чергу, запідозрила у віроломстві комуністів, у чиїх, мовляв, «вузькопартійних» інтересах було «відтягнути реальне голосування до наступного тижня». Постраждала у результаті друга з винесених у той день на обговорення «трійок» (Безсмертний — Мартинюк — соціаліст Станiслав Нiколаєнко): на знак протесту Віктор Ющенко відкликав з неї кандидатуру Романа Безсмертного, позбавивши тим самим свого вірного соратника шансу спробувати щастя на даному терені. (До речі, щастя було, на думку багатьох експертів, доволі близьким і можливим.) Петро Симоненко в боргу не залишився, «навздогін» лідеру «НУ» заявивши, що й сам би відкликав з цього пакета кандидатуру Мартинюка... Нічого дивного, що прийняте, за деякими даними, лідерами чотирьох фракцій рішення у п’ятницю вранці повернутися до голосування за обидва вищезгадані пакети, учора так і залишилося пустим звуком. Мало того, Петро Симоненко заявив, що фракція Компартії готова продовжувати консультації у будь-якому «форматі», але вимагає від усіх «чесного і шанобливого» до себе ставлення, а від Віктора Ющенка — публічних вибачень за «безпідставні обвинувачення». Петро Миколайович також дорікнув Віктору Андрійовичу, якому «наговорили Бог знає чого», за поспішні висновки: спочатку, мовляв, лідер «НУ» зобов’язаний був «особисто з’ясувати всі обставини», а потім уже виступати з викривальними заявами перед представниками мас-медіа. За словами ображеного, судячи з емоційності його висловлювання, у кращих почуттях лідера КПУ, обвинувачення Віктора Ющенка на адресу комуністів свідчать про його «рівень» як політика й про те, «як усе робиться у політиці»...

Насправді ж, хто що порушив — має не таке вже й велике значення. Важливо інше: наявна навіть не криза довіри у «четвірці», а просто її відсутність. Невипадково у розпалі сьогоднішніх парламентських дебатів виник привид іншої «четвірки» — «канівської»: днями Юлія Тимошенко уїдливо запропонувала чергову зустріч лідерів «НУ», КПУ, СПУ і БЮТ провести у Каневі, оскільки, мовляв, це «найкраще місце для зустрічі «четвірок». Як у воду дивилася.

Доцільність даної аналогії — ще одне свідчення того, що вітчизняний політикум нехтує уроками нашої новітньої історії. Свого часу створення «канівської четвірки» було цікавою і вельми перспективною передвиборною технологією, покликаною показати виборцям, що і в українській політиці можливі цивілізовані стандарти. Однак дорога, вимощена добрими намірами, не завжди веде до храму: один з членів «канівської четвірки» — О. Мороз — у вирішальний момент зрадив спільне рішення висунути єдиним кандидатом Є. Марчука і пішов на вибори самостійно. Результат відомий.

Події, що відбулися потім, зокрема «касетний скандал», змазавши гостроту сприйняття перипетій президентської кампанії, багато що, можна сказати, списали. Очевидно, тому сьогодні у новому парламенті спостерігаються ті ж симптоми і тиражуються ті ж «принципи відсутності принципів». Справа Мороза, на жаль, живе і перемагає. З другого боку, поки лідери фракцій «четвірки» з’ясовують стосунки, у «єдинників» і об’єднаних соціал-демократів, які дистанціювалися від цього конфлікту, є час закумулювати сили для вирішального удару. Ну, і хто потім лікті кусатиме?..

Якось один з авторів «Дня» — Сергій Удовик — дійшов надзвичайно влучного висновку: «Відсутність довіри — це додатковий податок у суспільстві». «Податок» за непослідовність і «підступність» депутатів доводиться сплачувати виборцям, які чекають і не дочекаються, коли ж їхні обранці почнуть робити те, заради чого, власне, їх обрали: займатися законотворчістю. А не з’ясовувати «рівень» одне одного і те, «як це робиться у політиці»...

КОМЕНТАРI

У пошуках точки опори

Учора в бесіді з журналістами втомлені очі екс-глави президентської Адміністрації, лідера й претендента на крісло спікера від «Єдиної України» Володимира Литвина блищали від радості. А упевненість, з якою він розповідав «Дню» про задоволення своїх «головних амбіцій» найближчим часом, вражала. Проте говорив Володимир Михайлович, напевно, щоб не зурочити, не про перспективи своєї політичної кар’єри (виявилося, що тут його «амбіції вже задоволені» і його «цілком влаштовує крісло звичайного депутата»), а... про книгу під його редакцією «Нариси історії терору і тероризму в Україні», яка вийде «цими днями».

А от зростаючі шанси Володимира Литвина зайняти найпочесніше місце в парламентській президії не обговорювали в кулуарах Верховної Ради хіба що ліниві. Провал переговорів «опозиційного квартету» (нагадаємо, СПУ, БЮТ, КПУ і «Наша Україна»), який став остаточно очевидним ще в четвер, учора досяг своєї кульмінації.

Прокоментувати ситуацію, що склалася, й перспективи подальшого розвитку спікеріади «День» попросив народних депутатів.

Олександр ВОЛКОВ , фракція «Єдина Україна»:

— Те, що в переговорах «четвірки» настав момент розколу було зрозуміло ще вчора (позавчора. — Авт. ), коли в зал голосування було винесено другий пакет. Абсолютно нелогічно: якщо комуністи домовилися з «Нашою Україною» голосувати за першим пакетом, то навіщо було «нашенцям» виставляти другий. Зрозуміло, що хтось із них «грає». Скоріше за все, «грає» «Наша Україна», оскільки, якщо вони дали слово підтримати комуніста, то другий пакет був явно непрохідним. Таким чином, між двома протилежними за політичними поглядами силами йде звичайна «гра». Сьогоднішнє голосування це остаточно підтвердило. Гадаю, що й тим, і другим слід подумати про об’єднання з нашою фракцією. Це найлогічніший шлях для розв’язання проблеми, що стоїть перед депутатами. Ми ж отримали додаткові козирі. Я із самого початку говорив і ще раз підтверджую, що спікером Верховної Ради буде Володимир Литвин. Від того, хто прийде раніше на переговори (КПУ чи «Наша Україна». — Авт. ) залежатиме подальший кадровий розподіл. На мій погляд, простіше було б домовитися з Ющенком.

Юлія ТИМОШЕНКО , фракція «БЮТ»:

— Я не бачила відвертого прагнення досягти результативних домовленостей ні з боку комуністів, ні з боку «Нашої України». Процес переговорів усередині «четвірки» йшов дуже важко. Тепер комуністи говорять, що всі зобов’язання, які брала на себе «Наша Україна», було виконано лише через три хвилини після голосування. Ті, у свою чергу, стверджують, що виконали зобов’язання на п’ять хвилин раніше. Можу сказати, що це серйозна спільна недоробка. Якби я була на місці Віктора Ющенка, то я знайшла б такі слова, щоб розрядити обстановку й повернути її в конструктивне русло. А в тому, що в залі з’явилися відразу два пакети немає нічого дивного. Це мало зберегти політичне обличчя комуністів. Адже не секрет, що у пакета «Нашої України» були більш прохідні шанси. Роман Безсмертний мав стати спікером, голосів же для першого голосування (пакет Мартинюка) явно бракувало. Нині ж шанси Володимира Литвина суттєво зросли.

Олександр ЗІНЧЕНКО , фракція СДПУ(О):

— Сьогодні (вчора. — Авт.) ми ще раз переконалися, що в «четвірці» є серйозні протиріччя. Всі начебто рівні, але хтось хоче бути найрівнішим. Усе йде нормально, поки не доходить до визначення конкретних форм. По суті, в «четвірці» немає конструктивного підхіду й прорахунку подальшої роботи. Уявімо ситуацію, що керівництво обране «четвіркою». Завтра виносяться пакети документів щодо зовнішньої й внутрішньої політики — позиції учасників «четвірки» з усіх принципових питань (НАТО, ринкове реформування, соціальна політика, проблема мови, приватизація і т.ін.) настільки різняться, що вони ніколи не дадуть 226 голосів. Будувати свою роботу лише за лінією протистояння Банковій? Цього явно не достатньо для нормальної законотворчості.

Ситуація, що склалася, явно вигідна «Єдиній Україні». Сказати, з ким вони співпрацюватимуть, поки важко. «Єдина Україна» — мегафракція, й там є абсолютно різні погляди на проблему, що склалася. Гадаю, перерва до вівторка частково зумовлена цим і всі ці підходи буде приведено до спільного знаменника. У зв’язку із цим, до речі, багато залежатиме від того, яке рішення приймуть комуністи на своїх суботньо-недільних консультаціях. Однак «третьої точки» стабільності в залі явно не вистачає .