Розбір польотів
На кожному кроці на людину чатують абсурдні та нелогічні ситуації. Що говорити про соціум, коли природа збожеволіла. Минулого тижня сніг падав на клейкі листочки та білий цвіт дерев. Життя часто кепкує з нас, порушуючи ним же створені правила. Взяти тих же депутатів ВР. Передбачається, що ними рухає любов до України. А коли з натовпу 22 тисяч претендентів відділиться 450 щасливчиків, вони тут же ставлять свої інтереси на перший план. Але не поспішайте обурюватися.
Можна взяти на озброєння непогану рекомендацію Ераста Фандоріна — героя російського письменника Б. Акуніна (фільми за його книгами скоро заполонять і українські телеекрани). Проте східна філософія багато в чому дотримується тієї ж думки. Тим, хто вірить у законність і порядок, будь-яка неприємність здається кінцем світу. А того, хто уявляє життя як хаос, не виб’є із сідла і справжня катастрофа. Адже можна влаштувати свій внутрішній світ і не зациклюватися на своїй безпорадності. Гарний кінець найбільш імовірний у казці, яку вигадуєш сам. Друкувати б такі рекомендації як пам’ятки дуже нервовим виборцям, які ще не зрозуміли, в чому полягає порятунок потопаючих. Принаймні, абрикоса під моїм вікном продовжує цвісти всупереч обставинам.
Для мужніх споживачів інформації, які зрозуміли, що більшість у парламенті не особливо вплине на кількість масла на їхньому хлібі, доповідаю результати своїх телеспостережень. Коментарі політиків поки ніякої більшості у ВР не провіщають. Судіть самі. Ось у «Свободі слова» (ICTV) схрестили навіть не шпаги, а зубочистки двоє мирних опонентів. Д. Табачник («За ЄдУ!») і Р. Безсмертний («НУ»). І ніякі запитання ребром із них іскор не вибили. Табачник хоч каявся і визнавав помилки. Завжди цікаво побачити людину в іншій рольовій ситуації. Політик, у чиїй адміністрації колись працював Президент (згідно з жартом О. Карпова (НДП)), засмучувався з приводу неправильного вибору 10 — 12% лоялістського (задоволеного життям) електорату. А Р. Безсмертний змінив зовнішність, але не звички. Тому його мова нагадувала цитування вибраних місць із протоколу політради «НУ». Праві центристи хочуть отримати в заручники парламентської більшості Президента, не зважаючи на закони. Це, в свою чергу, не влаштовує «заєдистів». Але дякувати за нагадування, що альянси ВР найчастіше будувалися за схемою «два сильних проти одного в немилості».
Недвозначний політпрогноз дала М. Сорока («Подробиці», «Інтер») . Обидва блоки обіцяють зібрати по 160 членів, але ці надфракції розбредуться до вересня. І чим довше ведуться переговори, тим більше буде спокуси їх розколоти. Інтригу підхльостує СДПУ(О). Вона увійде до більшості, а якщо такої не буде, піде в опозицію. Так що, в крайньому випадку, лихо не без добра. В країні нарешті з’явиться цивілізована опозиція.
А що скажуть на «УТ-1» , можна передбачити зазделегідь. В асортименті — скепсис Л. Кучми з думкою про ВР як «про дискусійний клуб і арену для з’ясовування стосунків». Той же Табачник, цього разу, як загадковий чеширський кіт: «Все можливе, що доцільно». І, звичайно, пан Плющ: «Якщо ці сили порозуміються, вони зроблять ВР ехвективною».
Поки ж ні парламент, ні економіка не дуже «ехвективні». І не варто дивуватися, що світові інформаційні агентства майже не стежили за нашими виборами. Ось минулої неділі відбулися аналогічні вибори в Угорщині. У «Подробицях» «Інтера» був репортаж спецкора з Будапешта. Якісь соціалісти випередили на 1% колишнього прем’єра Орбана. Для нас ця інформація помірно цікава, адже це наші найближчі сусіди. Для міжнародного авторитету в країні потрібне (за версією російського політолога Караганова) зростання ВВП не на 2 — 3%, а на 8 — 10% на рік; прогресивне керівництво та ядерна зброя (яку ми давно віддали без бою).
Широко і різноманітно стежили телеканали за арабо-ізраїльським конфліктом. «Навіть безстрашні стрінгери не хотіли опинитися в епіцентрі цього конфлікту», — признається з облогового Віфлеєма власкор «Інтера» Іларіон Павлюк, який професійно зріс. Але в гарячій точці не до історичних екскурсів. Конфлікт було закладено ще ООН при створенні цих країн. США завжди підтримували Ізраїль. А СРСР привіз із Тунісу нікому тоді не відомого бойовика Ясiра Арафата. Він за підтримки Рад зробив ледве чи не єдиною ідеологією Палестини тероризм. І в 70-ті, і в 80-ті, і в 90- ті, і сьогодні його ім’я на слуху. Він уміє підливати масло у вогонь. Було зірвано і безпрецедентні мирні домовленості минулого року (за участю Б. Клінтона). Тому можна зрозуміти непримиренність Ізраїлю (його армія, до речі, жодної війни ще не програла), що ізолював генія терору. До того ж «саме героїчні» араби кидають бомби у єврейських дітей та синагоги в Парижі. Ближче до істини В. Піховшек (ТСН — «Епіцентр», «1+1») . «Померти мучеником набагато престижніше, ніж бути лідером маленької убогої країни». Встик — філігранне формулювання американської дипломатії: «Палестинці гідні того, щоб їх поважало їхнє керівництво».
У Західній Європі у зв’язку з цим згадують незаживаючу рану Ірландії з католиками і протестантами. А ми — багаторічну партизанську війну на Західній Україні. Не вперше і не востаннє піднімається ця тема у зв’язку з рішенням міськради Івано-Франківська прирівняти членів СС «Галичина» в правах до ветеранів ВВВ. У «Нейтральній смузі» (ICTV) Марк Гресь провів серйозне історичне розслідування. Адже далеко не всі пам’ятають історію цього військового утворення. У 1944 році галицьких есесівців було безславно розгромлено під Бродами радянською армією. З 12000 з оточення вийшли 800 чоловік. Розповідь ведеться докладно: кадри старої хроніки, свідчення очевидців, коментар секретаря міськради Андрусяка. Але все ж заради справедливості потрібно сказати, що точку зору іншої сторони — націоналістів-ветеранів — практично не було вказано. Авторська позиція М. Греся зрозуміла, і вона далека від нейтральної. Заключний синхрон автор говорив, стоячи на вулиці Бандери (тепер звичайної для багатьох міст Західної України), і передрікав, що на цьому дискусія не закінчиться. Вибухонебезпечне рішення івано-франківської міськради буде ще неодноразово обговорюватися у висловах, далеких від парламентських.
Якщо в ідеологічному відношенні людство іноді ходить по колу, то в технологічному — незмінно прогресує. Так, розкішний дизайн нового спільного з росіянами проекту «1+1» «Російська рулетка» був би немислимий без комп’ютерних технологій. А агресія В. Пельша стосовно гравця неможлива без неповноцінної психіки. На кожного садиста (як себе в передачі називає Валдіс) знайдеться свій мазохіст. Не варто запитувати у привабливого латиша, як він із дбайливого душки, що допомагає упізнавати веселі нотки, перетворився на безжалісного хама. Це комплімент йому як лицедію. Правда, в першій ролі він був більш органічний. Продюсери розробляють золоту жилу. Її підказав успіх «Слабкої ланки» («Інтер») . У гостях у «Подробно» ICTV психолог А. Бондаренко стверджував, що в радянський час 70% людей мали комплекс жертви. З різних причин зараз таких потенційних пацієнтів стало ще більше. Схоже, цей комплекс і експлуатують подібні ігри. Майже всі учасники падають у бездонні люки. Гостей зустрічають коментарі типу «Ви бухгалтер? Любите рахувати чужі гроші?». І констатації: «Довго протримайтеся в грі. Умійте радіти поразці інших». Глядачу зі стабільною психікою не принесе задоволення спостерігати за такими знущаннями, якими б художньо упакованими та динамічними вони не були. Не біда — на цьому тижні на «Інтер» з ОРТ перекочувала програма Д. Діброва
«Народ проти» . Вона також жорсткувата, але в межах людської гідності.
Поки конкуренти працюють по-дідівському, «зоряні» «Факти» роблять «людські» новини. Дитя, що впало в шахту ліфта — жертва головотяпства комунальників. І права О. Фроляк, яка емоційно закликає поставити «пам’ятник» халтурникам, як нагадування, що безгосподарність легко перетворюється на злочин.
Новинні програми тільки виграють від щирого співчуття, корисної інформації чи нетривіального спілкування. Тим більше, що в еліту входять не тільки політики. Позитивних епітетів у будь-якій мові світу в чотири рази більше, ніж негативних. Як описати впевненість і спокій, що витікає від В. Бабака, ректора Національного авіаційного університету, вечірнього гостя «Потробно» (ICTV) . Цей університет — один із острівців прогресу. Викладання англійською мовою, створення наукового інституту разом з НАНУ, повноцінне стажування. Ми розумні — наша школа дає більше знань, ніж західна. Але поки не багаті — студентам не вистачає ініціативи та самостійності. В. Бабак стверджує, що його випускники володіють і тим і іншим. А значить, не дадуть перетворити країну на сировинний придаток.
Окраса недільного вечора — добротний голлівудський фільм із спецефектами. Цього разу «Бетмен і Робін» («1+1») . Літаюча фортеця (Клуні) б’ється з підступним Морозом (Шварценеггер). Його підтримує фатальна жінка- змія, яка готова на все заради перемоги. Мороз має ахіллесову п’яту — його кохання до важко хворої дружини. У казково неправдоподібному фіналі головного лиходія переможено і перевиховано. А бетменська трійця братається, подолавши внутрішні протиріччя. Правду, напевно, кажуть, що класичних сюжетів не багато і вони періодично повторюються.
Останнім часом популярні дискусії «Яким бути українському кіно?». Не будемо заглиблюватися в жанри, але без хеппі-енду не обійтися. Гарна кінцівка додасть оптимізму українському національному характеру.
