Загроза «ваххабізму»

У семінарі, крім представників ПАРЄ, взяли участь Голова постійної делегації ВР України в ПАРЄ Борис Олійник, його заступник Анатолій Раханський, народні депутати України Мустафа Джемільов та Рефат Чубаров, Голова ВР Криму Леонід Грач та глава кримського уряду Валерій Горбатов, представники суспільних формувань кримських татар. Однак сталося так, що актуальність семінару минулого тижня значно підвищилася в зв’язку з тим, що Крим найближчими днями став чекати напливу більше 20 тисяч (інші аналітики кажуть про можливі 30 тисяч) біженців кримських татар з Узбекистану, втягнутого у воєнне протистояння в Афганістані. Як відомо, більше 9-и тисяч кримських татар у цій країні вже мають громадянство України і тепер отримали серйозну причину для екстреного переїзду на нову-стару батьківщину. Учасники семінару ПАРЄ, які висловлювали з цього приводу часто діаметрально протилежні думки, одностайні були, мабуть, в одному: Україна прийняла до складу свого населення і на свою територію тепер вже майже 300 тисяч кримських татар, вона і повинна повністю відповідати за влаштування їх долі. Разом iз тим пропозиції про те, як це краще зробити, і на цьому семінарі формулювалися набагато рідше, ніж озвучувалися різні аспекти самої проблеми.

ЧИ ЗБІЛЬШИТЬСЯ ЗАГРОЗА «ВАХХАБІЗМУ» В КРИМУ?

Деякі місцеві газети в Криму давно пишуть про мусульманський фундаменталізм на півострові та проникнення на нього ваххабітів. І народний депутат України Мустафа Джемільов, і муфтій Криму Еміралі Аблаєв також не раз привселюдно висловлювали неспокій у зв’язку з проникненням до Криму іноземних мусульманських агентів з арабських країн, зокрема, iз Саудівської Аравії, які разом iз будівництвом мечетей піддавали критиці релігійні звичаї місцевого населення, стверджуючи, що кримський іслам — це не справжній іслам. Справа у тому, що приблизно 10 років тому муфтій Аджі Сейтджеліль особливо активно запрошував арабських вчителів ісламу. У меджлісі, однак, досить швидко відреагували, і муфтіят змінив свого керівника. І зараз багато кримських мечетей будується або ж поновлюються на кошти мусульманських фондів iз Саудівської Аравії, в якій іслам ваххабістського напряму є державною релігією. Однак кримські духовні лідери мусульман вважають, що тепер їм вдалося відстояти право кримських татар на свій іслам, який відрізняється демократичністю та толерантністю — кримськотатарські жінки ніколи не носили паранджу, більшість чоловіків- мусульман не живуть тут за законами шаріату.

Однак боязнь ваххабізму загострилася після звістки про неминуче прибуття до Криму нових біженців з Узбекистану. Рескомнац Криму вже готує місця у гуртожитках та готелях для прийому вимушених переселенців. Главі уряду Криму Рескомнац подав список необхідних заходів для того, щоб згладити можливе загострення обстановки. Але поки «ваххабізм» кримських татар виявлявся тільки у зовнішніх ознаках — скандуванні «Аллах Акбар! « під час демонстрацій 18 травня та нечастих дискусіях про те, чи варто носити бороду. Мода на зелені пов’язки так і не прижилася на півострові, де іслам завжди мав більш світські традиції, ніж у арабських країнах.

Мустафа Джемільов вважає, що «поняття «джихад» девальвоване, його оголошують не так». Він вважає, що міжнародну боротьбу США з тероризмом не можна розглядати «як конфлікт між мусульманським та християнським світами. Йдеться про колективні акції проти бандитів, які здійснили жахливий злочин проти мирного населення». Мустафа-ефенді говорить, що доля Афганістану його непокоїть давно. «Я не байдужий до подій в Афганістані, оскільки у 1984 році, коли комуністи мене в черговий раз судили, одним iз головних пунктів обвинувачення було те, що я виступав проти радянського вторгнення в Афганістан. Тепер ситуація радикально інша. Американці довго намагалися вирішити проблему видачі Осами бен Ладена мирним шляхом, вони довго вели переговори з талібами, і сьогодні удари американських та британських сил по Афганістану цілком виправдані». Мустафа Джемільов вважає, що міжнародну боротьбу з тероризмом повинні підтримати і мусульманські держави: «Було б доцільніше для взаєморозуміння між християнами і мусульманами, щоб рішення про знищення терористів прийняла Організація ісламської конференції. Оскільки цього не сталося, то мусульмани повинні бути вдячні США за те, що вони роблять справу, яка повинні були зробити ми самі», — сказав Мустафа Джемільов журналістам. Однак не все так просто. Немає сумніву, що у загальній масі біженців можуть виявитися і перевізники наркотиків, і агенти екстремістських структур. Тому Крим готується до надзвичайних заходів безпеки, які вживаються зараз у всьому світі.

Разом iз тим зараз стає все більш очевидним, що Україна — давно вже і мусульманська країна, але її благополуччя залежить, крім іншого, також від того, як будуть вирішуватися проблеми мусульманського співтовариства.

ПОРОЗУМІННЯ ВСЕ ЩЕ НЕМАЄ…

Мабуть, вислів «серед учасників семінару ПАРЄ не було порозуміння» — дуже м’який для того, щоб адекватно відобразити неприйняття сторонами позицій один одного. Коли на семінарі з привітанням виступав Леонід Грач, члени меджлісу та актив національно-культурних організацій кримських татар вийшли з приміщення. Коли на трибуну вийшов Мустафа Джемільов, зал покинули Леонід Грач та представники Верховної Ради Криму. Це вже другий серйозний випадок ігнорування сторонами один одного після того, як кримські татари змусили Леоніда Грача піти з президії траурних зборів 18 травня нинішнього року. Саме цей факт, як відзначають кримські спостерігачі, дозволив гостям від ПАРЄ заявити, що вони «краще зрозуміли кримську специфіку». У іншому семінар пройшов у діловій обстановці та по-міжнародному толерантно.

Незважаючи на те, що для влаштування кримських татар в Україні за минулі 10 років зроблено чимало, стан проблеми не може вважатися задовільним. Глава кримського уряду Валерій Горбатов навів багато прикладів успішної роботи щодо інтеграції кримських татар в українське суспільство. Він, наприклад, зазначив, що «Завдяки стабільному бюджетному фінансуванню, досягнутому в останні роки, та послідовній роботі всіх міністерств і відомств, вдалося добитися значного збільшення об’ємів будівництва житла, інженерних мереж та комунікацій.

У 2000-2001 роках побудовано 35 тисяч квадратних метрів житла, що більше, ніж за попередні чотири роки разом взяті, водопровідних мереж здано більше 130 кілометрів, або у 2,3 рази більше ніж у 1996 — 1999 роках. Аналогічні результати досягнуто і у ряді інших позицій. Все це дозволить нам вже на початку 2002 року завершити електрифікацію масивів компактного мешкання кримських татар, значно збільшити рівень їх забезпеченості водопровідними мережами.

Певні зсуви відбулися у гуманітарній сфері. Робляться кроки, спрямовані на збереження та розвиток рідної мови, культури, освіти, забезпечення зайнятості, залучення міжнародної технічної і гуманітарної допомоги, Проводиться робота, спрямована на зміцнення матеріально-технічної бази установ освіти, у тому числі Кримського державного індустріально- педагогічного інституту і ряду загальноосвітніх шкіл з кримськотатарською мовою навчання. У складі Міністерства освіти Автономної Республіки Крим створено управління освіти кримськотатарською мовою. Розширяється мережа шкіл і класів з навчанням рідною мовою. Вживаються заходи з підготовки вчителів для національних шкіл на базі Таврійського національного університету та Кримського індустріально-педагогічного інституту. Реалізовується програма щорічного цільового прийому у вузи України кримськотатарської молоді. У 2001 році такі напрями у 16 вузів отримали 363 абітурієнти. На державному рівні було відзначено 150 літній ювілей видатного кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспрінського. У відкритті меморіального музею в Бахчисараї взяв участь Президент України. Завершується підготовка до 100-літнього ювілею Кримськотатарського музично-драматичного театру…» Однак голова Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України Мустафа Джемільов зазначив, що з 9 пунктів рекомендацій, прийнятих минулого року в Страсбурзі, лише частково виконані два пункти щодо громадянства.

НАРОД І ВЛАДА

Випадок iз небажанням сторін-представників комуністичної Верховної Ради Криму та антикомуністичного меджлісу — навіть слухати одна одну ставить під сумнів можливість вирішити проблему кримських татар у межах нинішніх політичних реалій на півострові. У чому ж основні протиріччя?

По-перше, про масштаби і характер протиріч. Вони, очевидно, такі, що оскільки одна сторона представляє владу, а позиція іншої сторони підтримується більшістю народу, то набувають характеру протистояння верховного органу влади та одного з народів регіону. Оскільки ця влада, як і раніше, як і у радянський час, підходить до розв’язання проблем кримських татар з позицій фактичного невизнання їхнiх політичних і економічних вимог, така політика — багато у чому схожа на ту, що проводилася у радянський час — не може мати перспективи. У Страсбурзьких рекомендацiях минулого року було зазначено: Україна повинна зрозуміти, що повторення радянського досвіду спілкування з кримськими татарами не може дати продуктивного результату.

По-друге, про основні пункти нерозуміння влади та меджлісу. Для цього процесу характерним є те, що наша країна часто успішно вирішує проблеми, що вимагають значних матеріальних витрат, як наприклад, благоустрій народу, забезпечення житлом, паливом і так далі, але з незрозумілою впертістю не вирішує проблем, що не вимагають значних капіталовкладень, наприклад, проблеми справедливого розподілу землі у процесі аграрної реформи, або проблеми представництва народу в органах влади. Валерій Горбатов на семінарі зазначав, що в Криму «послідовно вживаються заходи, спрямовані на залучення кримських татар до органів виконавчої влади автономії. Протягом останнього року їхня чисельність збільшилася та досягла загалом у Раді міністрів Автономної Республіки Крим 5,1 відсотка від загального числа державних службовців, а у райдержадміністраціях — 7,8 відсотка. У більшості райдержадміністрацій введено додаткові посади заступників голови, на якi претендують фахівцi з числа кримських татар». Одночасно в органах представницької влади всього Криму кримські татари складають всього 2 відсотки депутатського складу. Дається взнаки навіть різниця підходів до проблеми. Зі свого боку кримські татари взагалі бачать цю проблему не як «залучення до органів виконавчої влади», а як «пропорційне та достатнє представництво народу в органах влади», яке повинне гарантовано забезпечуватися законодавством країни. Мустафа Джемільов зазначав, що, на його думку, представництво повинне бути пропорційним чисельності кримських татар у загальній структурі населення, тобто приблизно 12 відсотків. А Леонід Грач пропонує застосувати на нових виборах таку систему, яка може надати кримським татарам усього два місця, та й то у списку комуністів, хоча кримські татари і зараз таких депутатів не визнають своїми представниками.

Друге питання — забезпечення кримських татар, землеробів за покликанням, ділянками землі шляхом паювання земель колишніх КСП. Валерій Горбатов зазначив, що «на сьогоднішній день органами місцевого самоврядування прийнято біля 46 тисяч рішень щодо надання кримським татарам ділянок. У місцях компактного мешкання депортованих громадян створено 18 кримськотатарських сільськогосподарських підприємств, яким виділено більше 17-и тисяч гектарів сільськогосподарських земель, і робота щодо їх створення триває». Згідно iз статистикою місцеве населення Криму отримало землі в приватну власність значно більше, ніж кримські татари, хоч і серед них виявлено багато порушень та зловживань місцевого начальства.

Однак, що характерно для української ситуації, головне протистояння кримських татар і органів влади сформувалося на рівні Криму, оскільки саме представники комуністів при владі часто навмисно не йдуть назустріч вимогам народу, який було за рішенням їх партії депортовано зі своєї батьківщини. Разом iз тим, здається, що на рівні країни існує деяке взаєморозуміння, оскільки створення представництва народу при президентові нібито вирішило проблему легалізації меджлісу, у Верховній Раді розглядаються (правда, без помітних успіхів) проекти законів, що повинні нормалізувати етнічну ситуацію в країні. Однак аналіз показує, що ключ до розв’язання проблем кримських татар лежить не в Сімферополі, і не у Страсбурзі, а саме у Києві. Оскільки саме парламент України, а не Криму повинен ухвалити такий закон про вибори кримської Верховної Ради, щоб у ньому забезпечувалося право гарантованого представництва народу. З іншого боку, земельну проблему в Криму породили саме особливості Указу Президента, на базі якого проводиться аграрна реформа, оскільки він не враховує кримської специфіки і не містить механізму виділення землі колишнім депортованим, які, зрозуміло, під загальні правила не підходять. Тому будь-які спроби вирішити проблему в межах чинного законодавства, як того вимагає Київ, не можуть привести до успіху, оскільки саме чинне законодавство і не містить норм виділення землі тим, хто повернувся з депортації. Але ні Верховна Рада, ні Президент ще не внесли до нього змін, не видав уточнюючі документи також і Кабінет Міністрів, хоч лише одного документу будь- якої з цих інстанцій цiлком вистачило б для масштабного зняття напруженості в Криму із земельного питання.

Проте, з розв’язанням матеріальних проблем не краще. Як вже декілька разів зазначав народний депутат України Анатолій Раханський, Київ не виконує рекомендацій ПАРЄ про вступ до Фонду соціального розвитку ПАРЄ, з якого для розв’язання проблем депортованих Україна могла б одержати серйозні кошти, здатні значно прискорити інтеграцію та устрій народів. Навіть Німеччина, як свідчить досвід, отримує з фонду кошти на устрій східних областей, що відстали за період будівництва комунізму, а Україна ставиться до цього так, начебто для благоусрою депортованих кошти їй і взагалi не потрібні.