Аргентинське танго по-українськи
З давніх давен наша держава славилася як музичний край, і тепер випускників українських музичних закладів можна зустріти в оперних театрах багатьох країн. Хочеться вірити, що вони скоро стануть знаменитими світовими зірками і не забуватимуть про свою Батьківщину. З гордістю будуть визнавати себе українцями та репрезентувати світові нашу культуру. І як зразок для багатьох із них хай послужить ім’я Галини Андреадіс.
Хоч в якій би країні виступала ця оперна співачка 60 — 70-х років — у Канаді, США, Венесуелі, Англії чи Італії — всюди впливові газети розміщували схвальні рецензії відомих музичних критиків цього часу. Наприклад, після вдалого турне в 1974 р. по Австралії преса відзначає великий успіх, що супроводжував її під час концертів. «Вона була на оперних вершинах в аріях Верді, Чайковського та Бізе, інтерпретуючи кожну роль з експресивною... вокальною технікою. Вона показала голос з широким діапазоном, урівноваженням та особистістю», — пише газета «Адвертайзер». Музичний критик Гарольд Майдеман у статті «Оперетік Стар іс версайтіл» підкреслює: «Галина Андреадіс, оперова співачка, народжена в Україні, зачарувала публіку в Тавн Голі». Найкращий музичний критик столиці Австралії відзначив її незвичайні голосові дані і майстерне виконання дуже різноманітних програм, в яких артистка виявила драматичний хист. Але на Україні її ім’я залишалося невідомим широкій публіці. На то були об’єктивні причини, які зумовили час і обставини.
Під час війни 14-річною дівчиною Галина разом із батьками покинула рідне Запоріжжя. Долаючи незгоди, родина добирається до Аргентини і поселяється в Буенос-Айресі. Галина починає навчатися співу в консерваторії під керівництвом маестро Аманди Нетера. Природна обдарованість та наполегливість дівчини дають свої плоди, і вже в 20 років вона виходить на оперну сцену. Перші ж відгуки були схвальні: «Концерт панни Андреадіс розкрив вокальну техніку та багатий діапазон, які разом з її незвичайно прекрасним голосом дали їй можливість представити надзвичайно різноманітну програму».
Енергійна, завзята Галина, працюючи над своїми партіями в театрі, дає концерти в численних українських культурних осередках Аргентини і Бразилії. Протягом 1958-1963 років співачка виконувала мецо-сопранові і контральтові партії у складі одного з найкращих оперних театрів світу в Буенос- Айресі. В середині 70-х років до Аргентини прилетів московський Великий театр з оперою Мусоргського «Борис Годунов». Галину Андреадіс попросили виступити з ансамблем Великого театру. Ось як вона згадує цей момент: «Це гордість — співати з визначними співаками світу, та ще й з українцями (в головних ролях опери «Борис Годунов» виступали українці Євген Нестеренко, Владислав П’явко і примадонна Ірина Архипова, теж українка по матері), а також цей мій гостинний виступ в Аргентині в опері Колон, був виявом моєї вдячності до цієї опери, що була моєю альма матер».
За виступ тоді адміністрація заплатила Галині 10000 доларів. Це стало неймовірним здивуванням для московських співаків, котрі отримували мізерну платню. До речі, цей гонорар був одним із найбільших гонорарів на той час за всю історію театру Кольон. Даючи інтерв’ю для телебачення, режисер Великого театру Йосип Туманов змушений був визнати: «...найкращі співаки в Радянському Союзі — це українці».
Під кінець гастролей до Галини підійшов Євген Нестеренко, подякував їй за те, що вона, приїхавши до Аргентини дитиною, зберегла українську мову, патріотизм і любов до України. Через якийсь час сім’я Андреадіс залишає Аргентину та поселяється в США. Галина дає концерти в Карнегі Холл, Лінкольн Центрі, співає в Метрополітен Оперa. В її програмі були твори відомих світових класиків — Вагнера, Россіні, Верді, Чайковського і українських композиторів — Лисенка, Данкевича, Вахтянина, Білаша, і обов’язковою була українська пісня. Вона несла її в зали Європи, Південної та Північної Америки, доносила до аудиторії українську пісню як свою українську сутність.
