ЩОДЕННИК

У переповненому вагоні двері зачинилися, трамвай рушив, а я залишилася на зупинці під зливою. Тут підійшла маршрутка, через віконце було видно, що задні місця були порожніми. Без сумніву, мені пощастило. Однак люди в маршрутці поводилися дивно — при наявності порожнiх місць щільно стояли біля водія. Причиною такої поведінки була величезна собака, яка загородила собою прохід. Господар собаки, який приїхав iз Дніпропетровська в Київ на футбольний матч, розвалився на сидінні. Він слухав щебетання своїх молоденьких супутниць, перериваючи їх короткими зауваженнями, що демонстрували його максимальну крутизну. «У метро з собакою не пустили, подумаєш, тут гривень за п’ятдесят і на таксі доїхати можна було б...»

«Заберіть собаку і дайте пройти», — пролунав голос юнака, який стояв за мною. Господар собаки здивовано подивився на парубка, але дав можливість пройти до вільних місць. Інші ж продовжували товпитися біля водія. Супутниці «героя» захвилювалися: «Виходити скоро, треба приготуватися». «Жодних проблем, зараз намордник зніму — самі дорогу дадуть», — засміявся приїжджий.