Гіркі плоди ізоляціонізму
Труби нафтопроводів, якими не перекачується нафта, заповнюються технологічною водою. Тож якщо темпи будівництва нафтотермінала «Південний» та з’єднувального трубопроводу Одеса — Броди не зростуть, то будемо ганяти воду від Бродів до Одеси і назад. Нещодавно прем’єр-міністр України Віктор Ющенко запевняв, що український відрізок Євроазійського нафтотранспортного коридору буде введено в дію вже 1 липня, і вже незабаром ми чуємо, що ця урочиста подія переноситься на кінець 2001 року. Лише у вересні відбудеться зварювання так званих золотих стиків на кордоні Вінницької та Одеської областей. І як тут не згадати ще більш оптимістичне твердження екс-віце-прем’єра Юлії Тимошенко ще у минулорічному вересневому інтерв’ю «Дзеркалу тижня», де вона сповіщала, що нафтопровід Одеса — Броди «уже збудований і незабаром може приносити прибутки». Як хотілося гучними заявами про уявні досягнення заробити швидкі політичні дивіденди! Насправді ж ситуація з українським відрізком Євроазійського нафтотранспортного коридору така, що реально загрожує економічній і, зокрема, енергетичній безпеці країни. Річ у тім, що згадані об’єкти є основними елементами проекту створення цього коридору і поєднують диверсифікаційні проекти України з диверсифікаційними проектами країн Європи. Введення їх в дію спільно і з урахуванням також інтересів європейських країн має сприяти посиленню позицій України в енергетичному забезпеченні та створенню для неї реальних умов входження в економічний простір Європи.
Нагадаємо, що перше рішення щодо необхідності будівництва в районі Одеси морського нафтоперевалочного комплексу (МНПК) для приймання нафти, що надходитиме в Україну морським шляхом, та постачання її нафтопереробним заводам було ухвалено урядом у лютому 1993 року.
Багаторічне зволікання з вирішенням питань щодо доцільності будівництва нафтотермінала, остаточного погодження його проекту призвело до необхідності перегляду прийнятих раніше урядових рішень навіть щодо будівництва першої черги МНПК. Комплекс було переорієнтовано на приймання каспійської нафти, перевалку транзитної нафти для постачання в країни середземноморського басейну та з’єднувальним нафтопроводом Одеса — Броди в країни Європи з використанням існуючого нафтопроводу «Дружба» та будівництвом з’єднувального відрізку Броди — Адамова Застава на території Польщі. І лише 15 листопада 1999 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1247 був затверджений скоригований проект будівництва першої черги МНПК потужністю 9 млн. тонн на рік та загальною кошторисною вартістю будівництва 737,5 млн. грн. Будівництво з’єднувального нафтопроводу МНПК «Південний» — Західна Україна (Одеса — Броди) завдовжки 667 км, діаметром 1020 мм з двома нафтоперекачувальними станціями проектною потужністю 33,4 млн. тонн нафти на рік (1-а черга — 9,0 млн. т/рік) було розпочато згідно з наказом Держнафтогазпрому від 23.02.96 № 34. Кошторисну вартість будівництва визначено в 569,3 млн. грн. (в цінах 1996 року). Спорудження нафтопроводу доручалося ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба».
На сьогодні будівництво МНПК «Південний» профінансовано на 150,8 млн. грн., що становить 20% проектної вартості. Будівництво з’єднувального нафтопроводу Одеса — Броди забезпечено фінансуванням на 88 % (465,2 млн. грн.). Однак перерахування коштів замовнику будівництва затримується через проблеми технічного характеру. Так, Міністерством економіки України досі не погоджено титул будови МНПК «Південний».
Але головною загрозою для своєчасного введення в дію нафтопроводу Одеса — Броди та МНПК «Південний» є нерозв’язаність питання про придбання близько 668 тис. тонн технологічної нафти вартістю (за попередніми оцінками) приблизно 100 млн.дол. США. За висновком експертів, які готували довідку до засідання урядового комітету з паливно-енергетичного комплексу, «своєчасне придбання технологічної нафти для цих об’єктів можливо буде здійснити лише за умови залучення зовнішніх фінансових джерел», оскільки «майже всі фінансові ресурси ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» протягом 2000 — 2001 рр. будуть задіяні для забезпечення будівництва нафтопроводу Одеса — Броди та НПК «Південний».
Хто дасть гроші? Ще у 1998 році Президент України, враховуючи позитивний досвід участі підприємств космічної галузі в міжнародному консорціумі «Морський старт», доручив створити міжнародний консорціум з будівництва українського відрізку ЄАНТК. Він мав сприяти залученню відповідних фінансових ресурсів для реалізації нафтового проекту.
Проте уряд вперто ігнорує це доручення. Відтак і міжнародна спільнота, реагуючи на ізоляціоністську політику України, розглядає інші шляхи транспортування каспійської нафти. Агентство торгівлі та розвитку США профінансувало розробки техніко-економічних обгрунтувань альтернативних українському проектів, зокрема, в Румунії і Болгарії. Відмова уряду України від міжнародної співпраці оцінюється посольствами США, Польщі та інших європейських країн в Києві як відхід від комерціалізації проекту. Вже з весни 2000 року американська сторона дистанціювалася від підтримки українського маршруту, який до цього нею схвалювався. Прискореному розвиткку альтернативних проектів транспортування нафти сприяють потужні нафтові компанії з Італії, Франції, Німеччини. Усе реальнішими стають нафтотранспортні коридори через територію Ірану до Перської затоки та через Румунію. До речі, остання вже створила міжнародний нафтотранспортний консорціум.
Якщо уважно проаналізувати хід виконання урядом рішень РНБО, які базувалися на прогнозах розвитку подій навколо української частини ЄАНТК, то вимальовується найгірший з передбачуваних сценаріїв. По-перше, урядом не виконуються ключові положення нормативних актів Президента України з цього питання. По-друге, урядовці зовсім не налаштовані на співпрацю з такою авторитетною установою, як РНБО, яку очолює Президент України. Так, 13.03. 2001 р. влаштовується нарада за головуванням прем’єр-міністра, на якій буквально проштовхуються концептуальні підходи керівництва ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» щодо реалізації проекту Євроазійського нафтотранспортного коридору, що йдуть врозріз та дезавуюють рішення РНБОУ щодо створення міжнародного консорціуму. Привертають увагу також рішення, зафіксовані у протоколi наради у прем’єр-міністра, щодо ліквідації ЗАТ «Укрнафтотерм», тоді як Указ Президента України від 7.12.2000 р., навпаки, передбачав перетворення цього підприємства в АТ відкритого типу з метою залучення до реалізації проекту коштів іноземних, в першу чергу — польських, партнерів.
Експерти розцінюють ці дії уряду як намагання використати внутрішньополітичну кризу, щоб скасувати небажані (для певної групи інтересів) положення Указу Президента. Нарада відбувалася безпосередньо перед візитом Л.Кучми до Польщи, який проходив в складних внутрі- та зовнішньополітичних умовах. Її рішення нарочито широко висвітлюються в ЗМІ. Відтак під час візиту цілком очевидним стало негативне ставлення польської сторони до некомерційної моделі реалізації ЄАНТК. За конфіденційною інформацією, отриманою з джерел, близьких до Посольства РП в Україні, польська сторона вкрай стурбована останніми заявами прем’єр-міністра України щодо проекту ЄАНТК, оскільки фактично не вбачає в бюджетній моделі його реалізації місця для співпраці двох сторін. Крім того, польске керівництво негативно ставиться до діяльності голови ДАТ «Дружба» як координатора проекту. І, оскільки проект все ж таки міжнародний, на це не можна не зважати.
Доцільно нагадати, що рішення РНБОУ від 31.10.2000р., в яких йшлося про невідкладні заходи щодо активізації участі України в ЄАНТК, були спрямовані на перехід від бюджетної моделі фінансування проекту до моделі консорціуму, яка передбачала формування зацікавленості в реалізації українського маршруту у великих нафтових компаній. У 1998 — 1999 роках після серії переговорів з керівництвом кількох американських та європейських нафтових фірм було отримано офіційні пропозиції розглядати їх як потенційних учасників консорціуму. Можливо, саме ці переговори частково зумовили згоду адміністрації США розглядати український маршрут транспортування каспійської нафти як один з можливих.
Особливу увагу звернули експерти на вказівку прем’єр- міністра Державній податковій адміністрації, Головного КРУ, СБУ та МВС перевіряти фінансово-господарську діяльність ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та «Придніпровські магістральні нафтопроводи» лише за погодженням з Кабінетом Міністрів. Хоча при такому масштабному будівництві, та й ще за державні кошти, слід було б уважніше контролювати їх використання. Тим часом преса вже нині не виключає можливості фінансування з боку ДАТ «Дружба» передвиборчої кампанії прем’єра у разi продовження бюджетного фінансування проекту ЄАНТК і передачі проекту у виключне підпорядкування цього підприємства («Киевский телеграф» №12, травень 2000 року). І, здається, автор мав рацію. Згадуваний вище Указ Президента урядом був проігнорований. Нарада від 13 березня особливий акцент зробила на продовженні бюджетного фінансування.
В даному контексті вказівка прем’єра, яка відіграє роль охоронної грамоти, або, як говориться нині, «даху» для вказаного нафтотранспортного підприємства, дає також підстави припустити, що частина бюджетного фінансування проекту ЄАНТК може спрямовуватися на розв’язання власних економічних і політичних завдань, які, звичайно, перебувають поза національними інтересами.
Внітрішньополітичні ігрища, ретельно масковані під реформи, можуть дорого коштувати українському народу. Нафтотермінал і нафтопровід без нафти нікому не потрібні. Це буде ще один величний пам’ятник українському хуторянсту. Як вже стоять монументами без електроенергії, а тому нікому не потрібні три лінії електропередачі до Європи по 750 кВ кожна.
