Особливості національної підтримки підприємництва
Так уже ведеться у нас: коли людина збирається у далеку дорогу, вся сім’я сідає на хвилинку, заглиблюється в роздуми. Ми попрощалися з другим і вирушили в третє тисячоліття. Це теж дорога... Тільки набагато складніша і важча. І перед нею також не завадило б дещо пригадати, проаналізувати... Не все, звичайно. А ось останнє десятиріччя другого тисячоліття — варто.
Зумисно чи по недоумкуватості псевдореформаторів ми пішли не тим шляхом: не шляхом стимулювання виробництва, реформування планової економіки в ринкову, а обрали шлях надшвидкого збагачення меншості за рахунок пограбування більшості, що в народі дістало влучну назву «прихватизації». Складовою такої «економічної» політики «реформаторів» є схрещення державних і кримінальних структур. Народ повен зневіри. Вилізти з цієї трясовини можна лише за умови зміни структури економіки. Попри всі запевнення зверхників, ми не можемо похвалитися зрушеннями в економіці, яка нагадує пацієнта, котрий більше мертвий, аніж живий. Позитив, який ми отримали на кінець року, то більше всупереч, аніж заслуга урядовців.
...Розвиток підприємництва на правовій основі розпочався з прийняттям Закону СРСР «Про індивудуальну трудову діяльність громадян в СРСР». Але справжнім поштовхом розвитку підприємництва стало прийняття 1988 року Закону СРСР «Про кооперацію», який посприяв масовому притоку людей у кооперативи, що почали рости наче гриби після дощу. Вони приваблювали демократичною формою організації роботи та високими заробітками, низькими податками. Кооперативи заклали засади масового розвитку підприємництва в Україні. Найбільша вага тоді припадала на виробничу сферу — промисловість та будівництво.
Офіційний же розвиток підприємництва бере початок з 1 березня 1991 року, з дня введення в дію Закону України «Про підприємництво». Тисячі кооперативів почали масову переєстрацію (і з власної волі, і з примусу), почали створюватись малі підприємства при великих заводах. Ліквідація кооперативів була страшенною помилкою. Її вирішили виправити через 10 років — Президент видав Указ «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки на ринкових засадах». В цілому Указ непоганий, але мені видається, що готували його працівники Укрспоживспілки, щоб приватизувати те, що їм не належить. Чому вони до цього часу не робили того, що й повинні були робити? Справа в тому, що насторожує пункт 3: «КМУ розробити та внести на розгляд Верховної Ради України» і його третій абзац «у тримісячний строк законопроект щодо реструктуризації не сплачених кооперативами, їх спілками... сум податків і зборів до держбюджетів та державних цільових фондів, а також сум пені і т.д.» Кооперативи, створені в 90-х роках, таких заборгованостей не мають.
Малий бізнес в Україні з початку свого зародження опинився у своєрідному економічному «вакуумі», коли, з одного боку, більшості підприємців доводилось і доводиться практично «з нуля» створювати передумови для становлення та самоутвердження, а з іншого — переборювати штучні бар’єри адміністративного суб’єктивізму та психологічних стереотипів.
У 2000 році, як і в попередні, спостерігалась негативна тенденція щодо господарської діяльності підприємців: одні припинили свою діяльність, іншим «допомогли». Причини різні: поступове скасування пільг по оподаткуванню, скасування пільг для СП з іноземним капіталом, посилення податкового тиску, заборона державним підприємствам і місцевим органам влади створювати малі бізнесові структури, відсутність державної підтримки тощо.
Причин багато, але основними були і є: непослідовна економічна політика багаточисельних урядів, фіскальна податкова система, постійні і непередбачувані зміни законодавства. Де, в якій країні світу підприємницьку діяльність регламентують 33 закони України, 22 постанови Кабінету Міністрів, 15 указів Президента? Починаючи з 1997 року до цих законодавчих актів було внесено біля 1000 змін та доповнень. Це призвело до погіршення виробничо-фінансової діяльності та зростання кількості підприємств малого бізнесу, до банкрутства.
Аналіз свідчить, що головними причинами гальмування розвитку підприємництва є: відсутність дієвого механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого бізнесу, неймовірно важкий тягар оподаткування, низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності, відсутність належного нормативно-правового забезпечення малого бізнесу, як і підприємництва в цілому, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів, недосконалість системи обліку, обмеженість інформаційно-консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки кадрів.
«Очі — свідки більш точні, ніж вуха», дуже мудро відзначив древньогрецький філософ Геракл із Ефеса ще в 205 році до нашої ери. Кожного разу мені пригадуються ці слова, коли чую з високих і не дуже трибун про підтримку малого підприємництва, про створення умов формування основи держави — «середнього класу», про те, що надію держава покладає тільки на представників малого бізнесу, що лише підприємці здатні вивести країну з довготривалої економічної кризи...
ОБІЦЯНКА ПІДТРИМАТИ
Указ Президента № 906/2000 від 15.07.2000 р. «Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності» вселив надію підприємцям на майбутнє, але прийняття після цього всіляких доповнень та змін до інших законодавчих актів, звели його нанівець.
На десятому році незалежності врешті-решт прийняли Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва». Про якість говорити не доводиться. До нього ж потрібно прийняти ще зо два десятка законодавчих актів. Доки їх не приймуть, закон діяти не буде, що практично зневілює його позитивні положення.
Неабиякі надії підприємці покладали на створений Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва. Він конче потрібен, але не як структура Кабінету Міністрів. Ми пропонували — при Президентові України. В минулому році створені представництва Держкомпідприємництва в регіонах, але підприємці зі своїми бідами йдуть не до нього, а до Уповноваженого з питань захисту, який, до речі, працює на громадських засадах.
ОБІЦЯНКИ СТВОРИТИ НАЛЕЖНІ УМОВИ
Хочу привернути увагу до ситуації, яка склалася із Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про застосування електронно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Якщо у найкоротший термін не буде його скасовано, існує небезпека, що це призведе до значного погіршення умов ведення малого бізнесу, передусім для малих підприємств і для суб’єктів підприємницької діяльності- фізичних осіб. Вони або припинять свою діяльність, або повністю перейдуть у «тінь».
На думку «базарників», нові норми закону настільки погіршать умови праці, що торгівля втратить будь-який сенс і призведе до відновлення системи поборів з боку контролюючих органів, яка закінчилась після введення фіксованого податку. Невже це важко зрозуміти, що торгівля на ринку не закриється, але місцеві бюджети позбудуться основної частини надходжень?
Такі дії призведуть до згортання підприємницької діяльності, зростання безробіття, росту цін — витрати на придбання касових апаратів, квитанцій, книг обліку ввійдуть у вартість товару. Можливий соціальний вибух. Закон потрібно відмінити повністю, а не окремі його положення. Якби автор чи автори хоча б один-два дні постояли для цікавості за прилавком в кіоску чи на «ринку», то вони того Закону ніколи не писали б і не пропонували б Верховній Раді.
В ухваленому Законі України «Про держбюджет» знову податкова адміністрація фінансується пропорційно зібраним податкам і зборам, без урахування сум штрафів і пені. Продовжується система госпрозрахункового податкового самозабезпечення, що суперечить логіці діяльності державного органу. Право податківців отримувати «долю» від зібраного несе небезпеку для фінансового життя платників податків. Знову в регіони доведуть плани щодо збору податків, а потім ці плани будуть «перекладені» на слухняних платників податків. Підприємців будуть «роздягати» і далі за допомогою штрафів за незначні порушення. Нова Постанова КМ за № 1755 від 29.11.2000 р. та додаток № 2 про ліцензування торгівлі горілчаними та тютюновим виробами знищить малі форми: кафе, бари, магазини, кіоски. Вона ставить в нерівні умови малі підприємства з великими оптовими базами, магазинами.
Ціна ліцензії на горілчані вироби однакова — 5,1 тис. грн. для оптової та роздрібної торгівлі, на тютюнові — оптова — 5,1, роздрібна — 2,55 тис. грн. Виграють від цього лише великі структури, які мають розгалужену сітку торгівельних закладів. Вони отримують одну ліцензію, а за копії (на точки роздрібної торгівлі) сплачують 17 грн. за кожну. Для них це нормально. А де ви бачили, щоб кіоск, бар, магазин продавав алкогольних напоїв чи цигарок на суму ліцензій. Ніхто чомусь не задумався, що ця Постанова підриває економіку держави в цілому. Як же буде формуватися бюджет наступних років, коли ліцензію викупимо на майбутнє? Пан Ющенко запевняє, що прийшов надовго. Дозвольте висловити сумнів. Так може робити лише «временщик». Я розумію, що обіцянки погасити борги по пенсіях, по заробітній платі давати потрібно, але не таким варварським чином. Скільки вже було розмов, що реєстрацію і ліцензування повинен проводити єдиний орган. Але «віз і нині там». Ні одне міністерство не хоче залишатися без додаткових надходжень, які ніде і ніким не враховуються.
ОБІЦЯНКА ЗМЕНШИТИ ПОДАТКОВИЙ ТИСК
До цього часу законодавче не врегульовані відносини між підприємцями і контролюючими органами; постійно порушується Указ Президента. Перевірки проводяться без відповідних документів, без попередження, перевищуються повноваження. Податкова міліція може перевіряти термін зберігання товару, хоча це прерогатива органу захисту споживачів. Таких прикладів можна навести безліч.
Викликає стурбованість неадекватність штрафів порушенням та законодавче закріпленим відрахуваннями відсотків на користь контролюючих органів від штрафів, що породжує хабарництво. Сьогодні вкрай необхідно прийняти Податковий кодекс, але не в редакції податкового відомства.
Як на мене, Податковий кодекс повинен бути не товстішим за «Правила вуличного руху». Всі правила прямої дії. Зрозумілі, як для підприємця, так і податкової служби. Скільки зекономиться державних коштів на утримання податківців. В десятки разів. І не буде «держави» в державі.
Щодо податків та різних зборів. Їх у нас незліченна кількість і ставки надвисокі. Мені можуть закинути, в інших країнах вони вищі. Не потрібно посилатися на тих, до кого нам ще йти і йти. Податок на прибуток повинен складати не більше 20 % від валового доходу, а податок на додану вартість скасовано повністю. Економісти, я наголошую, економісти знають, що цей податок вводиться лише при перевиробництві товару. Нам би хоч вийти на рубіж 1991 року.
Доки ми не переглянемо закони про податки, доти ніякого перелому ситуації на краще не відбудеться. Зниження податків дасть поштовх розвитку виробництва.
ОБІЦЯНКИ ПОЛЕГШИТИ ДОСТУП ДО КРЕДИТІВ
У минулому році держава не виділила коштів ні Українському фонду підтримки підприємництва, ні його регіональним структурам. Обласні ради могли б знайти відповідні кошти для їх фінансування. Але не знайшли.
А скільки було розмов про виділення 50 млн. грн. на розвиток малого підприємництва. Одним рядком у державному бюджеті на 2001 рік. Читав той Закон не один раз, а обіцяного не знайшов. Наш депутатський корпус, як жартують у нас на Хмельниччині «медично-педагогічний» iз «вкрапленням» державних службовців на обласному рівні. А у Верховній Раді? Кращі?
Наші банки полюбляють «короткі» гроші, а підприємцям потрібні «довгі». А умови? Зашморг на шию у вигляді застави. Де підприємець її візьме? І виходить — і не відмовляють, і не дають. Про відсотки мова не йде.
Вкладати кошти в розвиток малого підприємництва найбільш вигідно для держави. Саме він приведе до зростання ефективної економіки, збільшення робочих місць, скорочення безробіття, до зростання прибутків підприємств, платоспроможності населення, що дасть змогу державі наповнити свій бюджет за рахунок розширення бази та суб’єктів оподаткування, що у тисячi разiв переважить початкові вкладення у мале підприємництво.
Наші керiвники, схоже, цього не розуміють і продовжують мислити категоріями витратної економіки. Вигідно вкладені кошти вважають лише викиданням грошей на вітер. Забули, мабуть, стару як світ істину: «Скупий платить двічі. Нерозумний — завжди».
Держава говорить — немає грошей. Немає, бо не знає, як ними розпорядитися, як їх змусити працювати на суспільство. Коли уряди протягом десяти років займаються лише гасінням економічних «пожеж», то, звісно, грошей ніколи не буде.
Президент поставив завдання створити 1 млн. додаткових робочих місць в 2000 році. Деякі кажуть, що це завдання не виконане. Невірно. За останній рік створено, дійсно, близько мільйона місць. У відношенні 1:9. 100 000 тисяч тих, хто сплачує податки і 900 000 тих, хто на ці податки існує.
Сьогодні Верховній Раді потрібно звернути увагу на невідкладні питання діяльності малого бізнесу, вирішення яких посприяє економічній і соціальній стабільності суспільства, підвищить довіру підприємців до владних структур. А всі закони повинні прийматися після їх публічного обговорення. Не вірю, що людина, яка не забила в своєму житті в стіну цвяха, може написати інструкцію про користування молотком.
Пора вже врешті-решт зрозуміти, що не пошуки золотої бочки Полуботька в англійському банку, не сподівання на вливання МВФ, а лише золоті голови та руки народу здатні зробити Україну квітучою країною. Треба дати можливість талановитим нормально працювати. А посередностям, сірості у керівництві нашою економікою місця не повинно бути. До влади повинні прийти люди, які в своєму житті вже зробили корисне для себе, для своєї країни. На всіх рівнях.
Представники малого бізнесу приречені стати політичною силою і протистояти олігархам (у моєму розумінні, людям, які нечесним шляхом нажили своє багатство), які вирішують свої справи в обхід усіх законів. Лише за цієї умови ми зможемо стати нормальною демократичною державою з ринковою економікою.
Зробити це дуже важко. Але переконаний, що доки ми не прийдемо до влади, доти будемо залишатися рабськими заручниками чиновницького свавілля та усiляких урядових «прилипал» та інших спритників.
