Детектор-кадровипробувач
Рубрика «Чорний гумор» з’явилася на сторiнцi «Пошта «Дня» порівняно недавно, але вже встигла сподобатися читачам, про що свідчать ваші листи. Нам здається, що, коли такий жанр, як фейлетон, практично зник зі сторінок газет, саме «чорні гумористи», в ролі яких виступають наші читачі, надають нам можливість поглянути на наше життя з деякою часткою іронії і... посміхнутися. І нехай часом це сумна усмішка, але якщо ми ще не втратили здатність з усмішкою сприймати оточуючу нас реальність, то ще «не все так погано в нашому домі».
Виконавча вертикаль у нас начебто вибудувана. А от проблеми з підбором, розставлянням, міграцією, затриманням, екстрадицією і (не побоїмося цього слова) депортацією керівних кадрів усе ще залишаються.
Але чи не дуже багато ми вимагаємо від згаданої вертикалі? Чи легко роздивитися в людині неозброєним оком потенційного казнокрада? Ось якби вчених напоумив Господь створити такий детектор для виявлення та вимірювання поганих схильностей на генному рівні...
А поки що прикладна наука до проблеми селекції та діагностики кадрів жодним чином не долучається, наші лідери вимушені користуватися дідівським методом спроб та помилок. Спробували, скажімо, одного в ролі прем’єр-міністра... підкинули зайву роботу заокеанській Феміді. Спробували колишнього банкіра, а тепер народного депутата — і знову «як завжди». Тепер ось піддаємо випробуванням на стійкість до спокус реформаторів нового призову. Про матеріальні витрати в разі чергової невдачі і думати страшнувато...
А що коли, не чекаючи наукових прозрінь, залучити до розв’язання кадрової проблеми народних умільців? Тих самих, що здатні по Інтернету самого Гейтса розорити.
Працюючи на випередження, один із них уже накидав такий ескіз детектора-кадровипробувача. Перевіреними засобами кандидат на високий пост приводиться в стан гіпнозу (або значного алкогольного сп’яніння, що дозволяє реалізувати відомий алгоритм «що у тверезого на розумі — те в п’яного на язиці»). Потім його сприйнятлива до зовнішніх стимулюючих імпульсів свідомість за допомогою сенсорного зв’язку вмикається до установки (на базі пейджера), яка моделює, скажімо, фінансовий потік. Відповідною комутацією забезпечується віртуальна доступність потоку для використання в особистих інтересах. Ну, а для реєстрації інтенсивності потоку знадобиться й елементарний амперметр.
Умілець не сумнівається, що під час тестування того ж таки сумнозвісного прем’єра стрілки приладу напевно зупиняться на нульовій позначці. А це точний сигнал для вищого керівництва про те, що із призначенням випробуваного на високий пост бурхливий фінансовий потік трансформується в ледве помітний струмочок.
Умілець гарантує можливість моделювання й інших спокус. Навіть у разі такого складного для імітації предмета, як жіноча чарівність, він упевнений, що амперметр не підведе.
До речі, умови фінансування проекту, який не поступається за технічним рівнем вітчизняному самогонному апаратові (цьому жаданому об’єкту західної технічної розвідки), більш ніж скромні, десь не більше як 10 у. о. Та ще й не «зеленими», а в об’ємно-рідинному вираженні, такому популярному в середовищі вітчизняних умільців.
Тільки б не перешкодив запровадженню прогресивної технології відомий консерватизм регулювальників наших грошових потоків.
