Про нас

«Независимая газета», 2 листопада

«Керівництво України, схоже, знайшло те соломонове рішення, яке дозволить, з одного боку, розплатитися перед Росією щодо боргів за газ, а з іншого — уникнути обвинувачення з боку місцевої опозиції в розпродажі батьківщини. Прем’єр-міністр України Віктор Ющенко заявив, що уряд республіки виступає проти законопроекту про приватизацію системи транзитних газопроводів країни, розробленого групою депутатів, вважаючи передачу цієї системи в концесію «більш прийнятним варіантом»...

Очевидно, що таким чином українці сподіваються вийти зі складного становища з транзитом російського газу. Нагадаємо позиції сторін. Росія незадоволена тим, що Україна краде газ, який прокачується через її територію, тому збирається будувати газопровід в обхід України. Росіяни також вимагають від сусідів-слов’ян погасити борги за енергоносії, що їм поставляються. Україна, у свою чергу, хоче продовжувати отримувати російський газ, а також брати гроші за його транзит. Крім того, українці хотіли б відремонтувати свої газопроводи за російський рахунок, оскільки вони зношені на 50%. Проблема контролю за українськими трубопроводами також набуває дедалі більшої гостроти. Зараз розглядаються два варіанти: часткова приватизація газопроводів або передача їх у концесію. При цьому як партнер української сторони фігурує російський «Газпром». Наш співрозмовник у компанії зазначив, що коли розглядати проблему взаємовідносин з Україною в короткостроковій перспективі, то для «Газпрому» немає різниці — отримати систему трубопроводів в концесію чи придбати пакет акцій цієї системи. Головне — отримати контроль над «трубою» і не допускати несанкціонованого відкачування газу. Обидва варіанти розвитку подій також можуть частково вирішити проблему українських боргів «Газпрому», оскільки і за пакет акцій, і за оренду трубопроводів протягом тривалого терміну газовики мають намір платити не «живими» грошима, а відняти ці кошти з боргу українців. Україна, у свою чергу, за будь-якого з двох варіантів перекладає на «Газпром» турботи про ремонт газової магістралі».

«Независимая газета», 31 жовтня

«Схоже, підтверджуються припущення про те, що справа депутата Верховної Ради Віктора Жердицького, заарештованого в Німеччині по обвинуваченню в розкраданні 86 млн. марок, може виявитися не менш гучною, аніж справа Павла Лазаренка. Ці гроші призначалися людям, яких загнали під час Другої світової війни на примусові роботи в Німеччину... Розвиток подій може розвіяти стереотип, що не так давно склався у певних колах про Україну, як про країну, де корумпованим олігархам протистоять чесні реформатори. Заступник генпрокурора України Микола Обиход повідомив цими днями, що у справі глави «Градобанку» в якості обвинуваченого проходить колишній керівник «НАК Нафтогаз України» Ігор Діденко, який залишається на волі з підпискою про невиїзд. Залучення Діденка як обвинувачуваного по справі «Градобанку» непрямо зміцнює позиції Тимошенко, яка на початку цього року перейшла в свідомості багатьох із розряду олігархів до розряду реформаторів. Проте незаплямованості українського реформаторства справа про розкрадання німецьких грошей може зашкодити. Адже Ігор Діденко на минулих парламентських виборах фігурував під №35 у списку партії «Реформи і порядок», очолюваної колишнім віце-прем’єром України Віктором Пинзеником, який є одним із символів українського ліберального монетаризму...

«Файненшл Таймс», 30 жовтня

«Із довгою історією закордонного впливу Польща й Україна ніколи не почували себе зручно, оскільки їхні більші сусіди могли вершити свої справи без участі цих двох держав. Так коли російський «Газпром» підписав документ з чотирма західно- європейськими компаніями про намір збудувати газопровід в обхід України через Польщу та Словаччину, Варшава та Київ одразу ж відреагували на це із занепокоєнням. Польща разом з Україною скаржаться на те, що проект ігнорує їхні довгострокові політичні та економічні інтереси. Польський уряд, який повідомив, що дізнався про проект тільки через мас-медіа, розчарований, що його майбутні партнери в Європейському Союзі не проконсультувалися з ним більш тісно. Польща, яка все частіше розглядає себе як значну регіональну та дипломатичну силу в регіоні, не хоче ухвалювати проект, який зашкодить її південно-східній сусідці. Між тим, Польща заявляє, що готова обговорити будівництво нової труби».