«Харкiвська iнiцiатива»

28 жовтня Президент Леонід Кучма на зборах представників органів влади і ділових кіл Харківської області зі словами про необхідність вливання «свіжої крові» представив нового главу облдержадміністрації. Ним став 49-річний Євген Кушнарьов. Колишнього губернатора Олега Дьоміна, члена тієї ж Народно-демократичної партії, що й Кушнарьов, відправлено у відставку у зв’язку з переходом на іншу роботу. Великим сюрпризом нове призначення, традиційно зроблене у вихідний, не стало — про відставку Дьоміна говорили вже не менше року. Однак питань виникло чимало. Основне з них — щодо гострої необхідності такого роду заміни в далеко не останній за своїми показниками області України. Спекуляцій, в тому числі й таких, що встигли прозвучати в пресі — більш ніж достатньо. Серед них — підготовка до дострокових виборів, «внутрiпартiйна напруга» у верхах НДП, де i був до останнього часу Є. Кушнарьов, «підковерні інтриги», в яких нібито взяв участь і Голова Верховної Ради Іван Плющ, також член НДП. У чому істинні причини харківських кадрових змін — не зрозуміло до кінця ні експертам, ні звичайно всезнаючим джерелам з білявладних кулуарів. Кажуть лише про безумовне повернення Кушнарьова до великої політики, до якої він уже не мав безпосереднього вiдношення після відставки з посади голови адміністрації Президента, про те, що Дьоміну в черговий раз пропонується стати послом, що він раніше відкидав, і посада заступника глави адміністрації Президента буде трампліном — адже призначення його першим заступником глави адміністрації Президента могло б розглядатися як істотне пониження. І в будь-якому випадку Дьомін тепер буде набагато менш самостійним при прийнятті ухвал. Кажуть про ймовірність того, що виникла потреба в забезпеченні «адміністративного ресурсу» в Харківській області з одночасним питанням: «Навіщо?» До речі, від голови Верховної Ради, що також брав участь у представленні п. Кушнарьова в Харкові, поки що коментарів не надходило.

При всьому цьому якось випускається з уваги той факт, що п. Дьоміну тепер доручено займатися адміністративною реформою. Варто б також було врахувати й те, що досі ніхто не міг пригадати жодного гострого відкритого конфлікту Дьоміна з вищим керівництвом країни. Очевидно, про відправку Дьоміна на пенсію не йдеться.

Може йтися, як передбачають деякі з експертів, про спробу повернути минулу роль НДП з метою створення противаг іншим білявладним партіям. Можливо, в цьому вони не помиляються.

Наприкінці вісімдесятих років Кушнарьов, раніше маловідомий заворг Харківського міськкому партії домігся популярності своєю різкою критикою політики КПРС, вимогами перебудови суспільства. Його думки друкували всесоюзні і республіканські газети, тексти його виступів ходили містом у списках. Євген Кушнарьов був одним із організаторів вільнодумного партійного клубу, а під час перших демократичних виборів до міської Ради переміг і став її головою. Під час путчу 1991 року різко засудив ДКНС.

Кушнарьов відомий як прихильник ринкових реформ і місцевого самоврядування, як противник політизації економіки та співорганізатор політичних об’єднань («Нова Україна») і Народно-демократичної партії, де й зараз посідає керівні посади. Він очолював Адміністрацію Президента України. До речі, призначаючи його на ту посаду, Леонід Кучма тоді сказав, що цінить Кушнарьова не як політика, а як організатора.

Проте харків’яни знають його і з іншого боку. Якось, приїхавши до рідного міста з безкрайніх асфальтових просторів столиці України, Євген Кушнарьов на прес-конференції необережно обмовився, що Харків — це провінція. Цього мешканці першої столиці довго не могли йому пробачити. Тепер новому губернаторові треба або дезавуювати своє висловлювання, або підняти область до рівня столичної.

Його попередник Олег Дьомін користувався повагою серед харків’ян завдяки тому, що зусилля облдержадміністрації спрямовував на піднесення важкої індустрії Харкова, котра переживає не кращі часи. Можливо, в цій принциповій позиції криється одна з причин невдачі широко розрекламованої «Харківської ініціативи» американського уряду. Як сказав його колишній радник доктор Едуард Сімпсон, американська сторона в цих самих ініціативах бачила Харків великим центром малого бізнесу, а губернатор не міг уявити це місто мегаполісом дрібних майстерень. Завод імені Малишева, ХТЗ, авіазавод та інші існують і повинні жити.

Можливо, Євген Кушнарьов, що проповідує ринкові відносини і не схильний применшувати роль дрібного бізнесу (злі язики твердять про наявність і його особистих інтересів у бізнес-секторі), зуміє гармонізувати майже згаслу було «Харківську ініціативу», тим більше що недавня поїздка тепер вже екс-губернатора Олега Дьоміна до Сполучених Штатів відновила розхитані було мости.

Проте новий губернатор у спадщину отримав чималий пакет інших проблем. Застрягла на півдорозi ідея «енергомосту» — з’єднання енергосистем Росії й трьох областей України, яка обіцяє не лише надійне енергопостачання, але й гарантований збут для енергомашинобудівних підприємств Харкова, Сум і Полтави; в очікуванні змін перебувають великі підприємства області, особливо ті, що працюють на сільське господарство; та й саме сільське господарство не до кінця реформоване. За останні роки Харківська область помітно втратила в якості життя населення. Ні, тут не гірше, ніж у сусідніх областях, але харків’яни звикли до випередження, звикли жити краще. Тут не даремно кажуть, що якість влади вимірюється цінами на ринку.