Центристи Криму шукають «варіанти-2002»
Як вважає кримський політолог Віктор Заречний, «ні в кого із центристських партій немає шансів отримати голосів більше, ніж сума електорату, який голосує за центристів. Тому треба розуміти, що не народ не вміє обирати, а ті, хто претендує на роль політиків, не вміють обиратися. Центристський електорат не слід дробити, він цього явно не хоче…»
До того ж, у Криму ситуація особлива. Тут зареєстровано понад 40 відділень всеукраїнських партій. Центристськими себе називають понад 30 із них. На повний зріст стоїть проблема представництва в органах влади кримських татар. На думку Сергія Куніцина, «якщо не буде знайдено формули участі кримських татар у органах влади, то неминуче виникне ще один осередок напруженості, ще одна причина для нестабільності в усій країні». Ситуація посилюється тим, що Компартія Криму цілеспрямовано намагається не лише не допустити кримських татар до влади, а й усунути з політичного поля своїх конкурентів — центристські й інші демократичні партії. Група під керівництвом Леоніда Грача підготувала й уже передала у Верховну Раду України законопроект про вибори Верховної Ради Криму на пропорційній основі, в якому закладено несправедливе підгрунтя виборчої системи. Подано й інші законопроекти із цієї проблеми. У будь-якому разі до моменту виборів 2002 року буде ухвалено новий закон про вибори Верховної Ради автономії, в основі якого, скоріше за все, буде пропорційна система. В таких умовах перемога над лівими можлива лише, якщо центристи зможуть домовитися між собою, що поки, як свідчить практика, виходило погано — через великі амбіції кожної партії.
У минулому в Криму був досвід створення руху центристських сил під назвою «Крим — наш дім». Однак через цілу низку причин, зокрема й через невдалу, запозичену в інших політичних сил назву, що не відображає суті об’єднання, рух розпався, не відігравши хоча б трохи помітної ролі в житті Криму. Тепер, як розповів Сергій Куніцин, у Криму поновилися консультації між представниками кримських відділень центристських партій про об’єднання. Як стало відомо, в них беруть участь представники Кримських організацій НДП, Аграрної партії, Ліберальної партії України, СДПУ (о), Соціал-демократичного Союзу, Демократичного Союзу та деяких інших. Причому в нинішній ситуації, коли суть компартії вже зрозуміла молоді, Сергій Куніцин вважає, що «нашим головним опонентом є не стільки ліві, скільки сама соціально-економічна ситуація в суспільстві, на якій ліві паразитують».
Основною проблемою, яка обговорюється учасниками й поки не розв’язана, є форма об’єднання. Представники зміцнілих у Криму партій, передусім НДП, пропонують створити рух, в якому вони по праву сильнішого відіграватимуть ключову роль. Керівником такого руху, звичайно, став би глава кримського уряду Сергій Куніцин. Деякі партії згодні й на такий варіант, однак вимагають, щоб у такому разі його очолював не Сергій Куніцин, а який-небудь інший, хай і менш авторитетний лідер. Слабкіші партії, однак, прагнуть не допустити гегемонії сильних, і тому пропонують створити не рух, а блок партій, в який всі ввійдуть на однакових підставах. У цьому випадку неминуче посилення молодих для Криму партій не зовсім влаштовує сильних, яким при входженні в блок, звісно, доведеться дещо поділитися вже напрацьованим на нелегкій практиці авторитетом.
Водночас зрозуміло, що нова структура має бути, по- перше, досить демократичною, щоб до неї увійшло якомога більше центристських організацій, щоб вона не виявилася надмірно вузькою, а була здатна залучити якнайбільше виборців. Це необхідно й тому, що бажаним є входження в нову коаліцію, крім партій, і національно- культурних та інших організацій, оскільки передбачається, що для гарантованого входження до органів влади кримських татар право брати участь у виборах буде надано і їхнім національно-культурним, а не лише політичним, організаціям, яких у чистому легалізованому вигляді в них ще немає.
У той же час, політичні партії розуміють, що передвиборний альянс не може бути іншим, окрім як тимчасовим і ситуативним, а отже після виборів вони знову перетворяться на ворогуючих конкурентів, що зменшить можливості успіху в управлінні післявиборною країною. А це вже, у свою чергу, знижує зацікавленість виборців в існуванні тимчасової коаліції, метою якої є лише вибори. Тому головне питання нинішнього політичного процесу полягає в тому, чи знайдуть кримські політики в собі сили, а слідом за ними й політичні партії всієї України, віднайти варіант життєздатного довготривалого об’єднання партій до виборів 2002 року, який у перспективі міг би привести їх до злиття, а отже до зменшення їхньої кількості й подолання роздробленості, від чого поки страждають і партії, і електорат.
Кримські спостерігачі вважають, що це останній рубіж, який має напоумити демократів і центристів, які розпорошилися по десятках партій, що тішаться власними амбіціями. На виборах 2002 року має статится одне з двох: або демократи об’єднаються (і тоді вони завдадуть лівим поразки, від якої ті вже не зможуть оговтатися й втратять соціальну базу), або центристський електорат знову буде розпорошений ще на п’ять років…
