Головне, щоб костюмчик сидів

11 жовтня, 00:00

Поділитися:

Уже тому, що працівникам побутового обслуговування (переважно з провінції) важливо самим оцінити власні роботи в контексті, якщо не світової моди, то хоч би того, що і як роблять їхні колеги. Знавці стверджують, що свого часу подібні конкурси професійної майстерності проводилися регулярно, разiв зо два на рік. А на початку 90-х, коли організації побутового обслуговування більше, мабуть, були стурбовані тим, як вижити в нових умовах, стало вже не до конкурсів. Вижили. Тепер час подумати, як наголосив голова ради Укрсоюзсервісу С. Косих, про підвищення якості та професіоналізму. Так і з’явилася ідея огляду, на яку відгукнулися 29 учасників з 12 мiст України, що представили близько 50 моделей у трьох номінаціях — діловий костюм, легкий одяг, вечірнє вбрання.

Ідея, повторюю, хороша. Шкода тільки, що реалізована вона була в найкращих традиціях 70-х. Ведучі перемежовували необхідну ділову інформацію нескінченними лірико-поетичними відступами, а власне показ моделей — виступами художньої самодіяльності, навіть милої у своїй безпорадності. У результаті, демонстрація 50 моделей розтяглася майже на три години, й сфокусувати увагу публіки й журі на одязі було важко. А вона, зізнатися, була необхідна, щоб серед досить посереднього індпошиву розглянути хоч скільки-небудь цікаві речі, де сучасна форма відповідала б чистоті та якості виконання, а використання модних тенденцій було б забарвлене індивідуальністю автора. Мабуть, повною мірою цьому відповідав лише діловий костюм Тамари Проценко (Київський будинок побуту «Оболонь»), що відзначили журі й глядачі. У номінації «легкий одяг» перемогла Олена Чуйко, студентка Калинівського технологічного технікуму (в її літньому вбранні було продемонстровано оригінальне й уміле використання мережив ручної роботи та макраме). І нарешті, найкраще вечірнє вбрання створив молодий модельєр з Харкова Микола Махонько. Було й ще чимало нагороджених і відзначених, що, ймовірно, має стимулювати учасників і активізувати їхню творчу активність. Але ж для нас, споживачів, насправді не це важливо. Для нас головне — щоб костюмчик сидів. І на відміну від героя фільму «Чародії», який випробував на собі всю «чарівність» служби побуту, щоб сидів добре.