Щоб Нiжин зрiвнявся з Києвом

Розпочата «Днем» дискусія щодо територіальної реформи в Україні вельми начасі. Головними принципами, якими, на мій погляд, слід керуватися при проведенні цієї реформи, є:

1. Збереження неподільності і територіальної цілісності України, засторога територіального (удільного) сепаратизму.

2. Поліпшення керованості державою, її господарським комплексом.

3. Подальша демократизація суспільства, наближення влади до народу, підвищення ролі територій (регіонів) у житті нації.

Виходячи з викладених принципів пропоную:

1. Привести адміністративно-територіальний устрій України до європейського стандарту, тобто утворити губернії (регіони) загальною площею 5000 — 6000 (а як для східноєвропейської країни — 10000) кв. км.

2. Замінити трирівневу структуру управління державою, тобто: «центр — область — район», на дворівневу: «центр — губернія (регіон)», скасувавши районну ланку керування країною з усіма її багаточисельними, неповороткими, забюрократизованими і дорогими інститутами влади: райрадами, райдержадміністраціями, райвиконкомами, райсудами, райдержкомітетами тощо. Створити в губерніях (регіонах) 5-6 (максимум — 10) префектур замість 30—40 районів у існуючих областях України. Губернаторів (керівників регіонів) має призначати своїми Указами (за поданням прем’єр-міністра України) Президент України, а префектів — губернатор. У разі провалів у діяльності у відставку має йти вся команда префектів на чолі з губернатором. Функції керівництва територіями України мають бути передані новоутвореному Міністерству внутрішніх справ і політики України. Саме це міністерство має займатися кадровою регіональною політикою у державі, готувати губернаторів і префектів для своїх територій.

3. Губернські Ради депутатів мають обиратися населенням губерній на 2,5-3 роки від сіл, селищ та існуючих мікрорайонів у містах за сталими нормами представництва, скажімо: один депутат від 25000 виборців. Депутати губернських Рад мають обиратися і працювати на постійній основі. Цим буде досягатися контроль з боку представницької влади за діяльністю регіональної виконавчої влади. Депутати губернських Рад повинні мати право створювати дорадчі Ради у префектурах губерній.

4. На базі великих міст, міських агломерацій і мегаполісів України, тобто населених пунктів з числом мешканців понад 500000, мають створюватися особливі адміністративно-територіальні одиниці — Муніципії. Зберігаючи за собою функції великих науково-технічних, культурних, промислово-виробничих, фінансових, медичних і освітніх регіональних центрів, до числа яких у першу чергу відносяться такі міста, як Харків, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Кривий Ріг, Запоріжжя, Луганськ, Миколаїв, Маріуполь, міські агломерації Донецької та Дніпропетровської областей, вони мають бути позбавлені центральних адміністративних функцій влади у великих економічних регіонах України, таких собі своєрідних регіональних столиць. Це буде сприяти руйнації старих і гальмувати створення нових територіальних фінансово-економічних і політичних кланів в Україні, заважати розвитку територіального сепаратизму. До того ж, це дасть поштовх до розвитку малих і середніх міст в Україні, підвищить статус таких міст, як Біла Церква, Умань, Мелітополь, Ніжин, Ковель і багатьох інших, наблизить владу до народу, приведе до подальшої демократизації суспільства.