Війна звинувачень триває
Окружний прокурор Белграда порушив кримінальні справи проти лідерів держав і міністрів США, Франції, Німеччини і Великої Британії Білла Клінтона, Мадлен Олбрайт, Вільяма Коена, Тоні Блера, Робіна Кука, Джорджа Робертсона, Жака Ширака, Юбера Ведріна, Алена Рішара, Герхарда Шрьодера, Йошки Фішера, Рудольфа Шарпінга, а також проти колишнього генерального секретаря НАТО Хав’єра Солани та колишнього верховного головнокомандувача силами НАТО в Європі Веслі Кларка. Всі вони, як повідомила белградська газета «Глас явності», звинувачуються у військових злочинах проти мирного населення, використанні недозволених засобів боротьби і спробі вбивства найвищих керівників держави. Мається на увазі минулорічна повітряна військова кампанія держав-членів НАТО проти Югославії.
До цієї акції югославської влади можна ставитися по-різному. Зрозуміло, що вона проходить у контексті загальних виборів у країні, призначених на 24 вересня. Зрозуміло, що ніхто не вимагатиме ув’язнити Клінтона чи Олбрайт на 15—20 років, як того вимагає югославське законодавство — і не надто вірогідно, щоб завдяки цій явно пропагандистській акції істотно зріс рейтинг президента Югославії Слободана Мілошевича, який, у свою чергу, звинувачується у військових злочинах проти мирного населення міжнародним трибуналом. Сьогодні, за даними опитувань, близько 20 відсотків сербів хотіли б мати Мілошевича президентом і надалі, але вдвічі більше голосувало б за кандидата від опозиції.
Справа в тому, що час, який минув після закінчення війни в югославському небі, показав, що нічого не змінилося на краще. В Косово, як і раніше, триває насильство — тільки тепер сторони помінялися ролями, і насильство виходить від албанців. «Терпінню народу настав кінець», заявив в одному з інтерв’ю владика Артеміє, духовний лідер косовських сербів, якого характеризують як одного з найбільш поміркованих представників сербської громади, який демонстрував готовність до співпраці і толерантність. Майбутнє Косово залишається невизначеним, багатонаціональне суспільство в краї з огляду на триваючі етнічні чистки виглядає сьогодні просто нереальним побажанням — а здається, саме це декларувалося напередодні бомбардувань югославської території.
За рік, що пройшов, не стала кращою ситуація в самій Югославії — країна залишається ізольованою від світу, не має дипломатичних відносин з країнами, проти чиїх лідерів оголошено судовий процес, зате має чимале розчарування в суспільстві й міжнародні санкції. Саме проти дії цих санкцій нещодавно виступив уповноважений з прав людини в колишній Югославії Їржі Дінстбір. На думку дипломата, яку наводить чеська преса, спроби вирішувати політичні проблеми міжнародними санкціями не мають сенсу. І тим більше, санкції не сприяють тому, щоб та чи інша країна, в тому числі — і сьогоднішня Югославія — відкривалася світу і мирним шляхом змінювала свій авторитарний режим. Тим більше, що, за словами Дінстбіра, нікому й на думку раніше не спадало запроваджувати санкції проти Гусака, Якеша чи Ярузельського, підтримувалися контакти з Туджманом — при тому, що на хорватського президента чинився серйозний тиск. Мілошевич же, будучи ізольованим, може робити все, що захоче.
Не має сенсу, вважає Дінстбір, і трактування міжнародної безпеки як своєрідного неоколоніалізму з обмеженням суверенітету держав. Теорія «обмеженого суверенітету» була оприлюднена під час 50-річчя НАТО, найбільші її прихильники — Сполучені Штати та Велика Британія. Саме вона слугувала моральним підгрунтям акції НАТО проти Югославії.
Наскільки несерйозні звинувачення Югославією лідерів низки провідних країн-членів НАТО, показує те, що за інформацією белградської преси, прем’єр-міністр Сербії та голова однієї з палат Скупщини звернулися по американські візи для поїздки на саміт Тисячоліття.
Наскільки серйозні всі інші питання — видно хоча б з того, що жодна з пропонованих торік моделей відносно Югославії та Косово не спрацювала.
