Настав час для всесвітньої війни проти СНІДу
Відомий економіст Джеффрі Сакс чи не вперше публікує нетрадиційну для себе статтю, присвячену не теорії та практиці економічних реформ у країнах колишнього соцтабору чи проблемі боргів найбідніших країн, а боротьбі із «чумою ХХ століття» — СНІДом та вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Уперше ідентифікований у США на початку 80-х, СНІД нині сконцентрувався в найбідніших країнах. 25 мільйонів людей страждають від СНІДу в Африці, ще 6 мільйонів — у Азії. У Південній Африці заражено понад 20% усього дорослого населення.
Після десятиріччя бездіяльності світ розпочав боротьбу з пандемією СНІДу, яка вже забрала 19 мільйонів життів і перетворила 13 мільйонів дітей на сиріт. 34 мільйони чоловік є ВІЛ-інфікованими, практично всі вони приречені на ранню смерть.
Бідні країни страждають від цієї хвороби більшою мірою, ніж багаті, через низку причин. Бідність призводить до гіршого усвідомлення небезпеки захворювання, в результаті люди практично не захищають себе за допомогою презервативів. Бідність робить лікування дуже дорогим, тому бідні люди часто приховують свою хворобу. Немає сенсу проводити тести, якщо після них не буде лікування. Бідність також змушує чоловіків працювати далеко від дому, створюючи ситуацію, яка призводить до сексуальних взаємин із різними партнерами. Бідність також залишає жінок безпорадними перед сексуальними домаганнями чоловіків, які, можливо, є зараженими.
Навіть біологія захворювання може бути різною. СНІД/ВІЛ швидше розповсюджується в Африці, в регіоні за Сахарою, через поширеність інших хвороб, які особливо передаються статевим шляхом, що полегшує заражуваність ВІЛ. Генетичні характеристики ВІЛ у Південній Африці також відрізняються од ВІЛ у Європі та Америці. Деякі вчені вважають, що генетичний підвид Африки є сприятливішим для поширення хвороби.
Пандемія СНІД/ВІЛ є найбільшою в сучасній історії. Оскільки вона сконцентрована в бідних країнах, здається, що світ вирішив її ігнорувати. Світовий банк надає лише кілька мільйонів доларів, а не мільярди, необхідні для боротьби із цією хворобою в Африці. Це так само, якби Китай володів панацеєю від чуми в XIV ст., але вирішив не втручатися і лише спостерігати, як Європу пожирає «чорна смерть».
Настав час змінити тактику бездіяльності на стрімку війну з пандемією, підкріплену мільярдами доларів, наданими для цієї мети багатими країнами. Хоча загального плану дій ще не існує, його основні риси вже відомі. Цей план дій має складатися із трьох компонентів — запобігання, лікування і нового дослідження та розробки медичного підходу до контролювання захворювання. Запобігання — це переважно завдання бідних країн. Їхні лідери мають публічно і регулярно виступати проти цього захворювання, допомагаючи в навчанні свого народу, як знизити ризик зараження. Особливі програми, які спонукали повій використовувати презервативи, допомогли боротьбі з епідемією в Таїланді; подібний підхід необхідний і в Африці.
Багаті країни мають надати термінове фінансування для медичного лікування заражених СНІД/ВІЛ. Це включає: фінанси, необхідні для припинення передачі СНІДу від матерів немовлятам; фонди, необхідні для боротьби з інфекціями, які звичайно супроводять СНІД, примiром, такими як туберкульоз; а за наявності гарної програми і фонди для антиретровірусної терапії. За умови існування спеціально розробленої недорогої комбінації ліків, і з ліками, наданими бідним країнам за найнижчою виробничою ціною, можна розширити проведення антиретровірусної терапії навіть у найбідніших країнах за прийнятну ціну.
Третім кроком має стати розширена програма дослідження та розробки нового і більш ефективного підходу до контролю над захворюванням. Найбільш багатообіцяючим довготривалим вирішенням є вакцинація, що оберігає від захворювання. Нещодавні наукові відкриття дають надію на те, що така вакцина може бути розроблена протягом десятиріччя, якщо, звичайно, і державний, і приватний сектори зуміють мобілізувати мільярди доларів на продовження досліджень та розробок.
Повноцінна боротьба проти СНІДу в Африці, можливо, вимагатиме підтримки багатих країн у розмірі близько 5 мільярдів на рік для цієї триетапної стратегії запобігання, лікування та дослідження. Можливо, що 4 мільярди доларів буде потрібно для запобігання та лікування, і 1 мільярд доларів — для досліджень, спрямованих тільки на захворювання в Південній Африці (на додаток до більш загального дослідження СНІДу, яке вже відбувається). 5 мільярдів доларів — це тільки 5 доларів на людину за рік, оскільки в багатих країнах, спроможних стати донорами, живе 1 мільярд чоловік.
Із такою скромною ціною і з такими високими ставками важко собі уявити, що світ усе ще не наважується діяти. На зустрічі «великої вісімки» в Японії минулого тижня лідери багатих країн зобов’язалися розпочати діяти. Вони домовилися зустрітися в Японії наприкінці року, щоб створити практичний план роботи. В ім’я гуманності наполягаймо на тому, щоб риторика перейшла в реальну фінансову підтримку організованим зусиллям, спрямованим на порятунок мільйонів життів у найбідніших країнах.
