За місяць до першого дзвінка

За інформацією, яку ми отримали зі Львова, містом активно курсують чутки про те, що навчальний рік тут розпочнеться не 1 вересня, а 15 серпня. У такий спосіб місцеві освітяни, мовляв, хочуть заощадити на зимовому опаленні шкіл. Наш кореспондент Олександр СИРЦОВ звернувся за роз’ясненням до начальника міського управління освіти Павла Хобзея. Він сказав: «Такі чутки дійшли й до мене, але офіційного документа я не бачив. Більше того, з нашими освітянами з цього приводу ніхто не радився. Бо навіть якщо й удасться заощадити трохи коштів, очевидні інші втрати: щонайменше третина учнів в середині серпня гарантовано до школи не прийде. Крім того, не скрізь закінчені ремонти. З місцевого бюджету на них виділено 900 тис. грн. Цього замало, тому частину робіт батьки мусять виконувати самотужки».

Коментар начальника департаменту розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки Валентина РОМАНЕНКА : «Заявляю офіційно: згідно із Законом України «Про загальну середню освіту» навчальний рік починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня».

Отже, голови рай- та облдержадміністрацій, управлінь освіти, директори шкіл, у тому числі й львівських, можуть полегшено зітхнути: аврал відміняється, ще є час, аби завершити ремонти.

Загалом із областей надходить доволі суперечлива інформація про перебіг підготовки середніх навчальних закладів до 1 вересня. Так, Харківщина два тижні тому відрапортувала: із 1013 шкіл готові 750. Як запевнив кореспондента «Дня» Михайла БІДЕНКА начальник управління освіти та науки облдержадміністрації Олександр Сидоренко, 1 вересня заняття розпочнуться скрізь без винятку. Щоправда, викликає сумнів цифра 4,7 млн. грн. Саме стільки виділено з місцевого бюджету на підготовку шкіл. А потреба — 8,4 млн. Різниця, за твердженням управлінця, покривається за рахунок виконання ремонтних робіт силами батьків.

— У мене троє дітей, — поділилася думками жителька міста Канева, Черкаська область, Валентина — Всі троє школярі. Кілька років поспіль я здавала на ремонти по 10—15 грн. за кожного. У підсумку виходило близько 50 грн. Це ще можна було терпіти. Але ось зараз у середульшої доньки проблема: її клас перевели в інше приміщення, а там — гола цементна долівка. Батькам оголосили: збирайте по 60 грн. на лінолеум. Крім того, потрібно 30 грн. на дефіцитні підручники. А я, між іншим, отримую 120 грн. на місяць, чоловік заробляє не набагато більше. Ми б і раді допомогти школі, але ж усьому є межа. Середня освіта у нас безкоштовна. Чому я мушу віддавати свої гроші? Кінець-кінцем, побілка стелі, фарбуваня парт, латання підлоги, смоління покрівлі — хіба це клопіт батьків? В школі кажуть: не допоможете з ремонтом — вашій дитині 1 вересня не буде куди прийти. Хіба це правильно?

Коментар Валентина РОМАНЕНКА : «Хочу сказати, що справа ця суто добровільна, і примушувати ніхто нікого не має права. Спонсорські (батьківські) гроші в тій сумі, яка витрачається на ремонти шкіл, повинні обліковуватися через бухгалтерії цих освітніх закладів».

Щодо законності — все правильно. Але батьків більше турбує інше: якщо тенденція із «залученням» їхніх коштів буде поглиблюватися, то чи не станеться так, що через 2—3 роки питання підготовки шкіл до навчального року повністю ляже на їхні плечі?

Через нестачу коштів, повідомляє кореспондент Алла АНТИПОВА , в Луганській області станом на другу декаду липня було проведено ремонти примішень лише у 65% середніх навчальних закладів. На Одещині, за інформацією нашого власкора Михайла АКСАНЮКА , 14 шкільних приміщень Котовського, Великомихайлівського та інших районів потребують капремонту. На жаль, коштів, щоб швидко і якісно виконати весь обсяг робіт, також не вистачає.

Заступник начальника Хмельницького облуправління освіти Віктор Берека повідомив для «Дня», що в області планується провести капітальний ремонт у 212 школах, але поки що зроблено лише в 97. Із чотирьох шкіл, що перебувають у стадії будівництва, тільки на одній повним ходом ведуться роботи. На освітніх будоб’єктах у селах Кузьмині (Красилівський район), Жищинцях (Городоцький район), Миколаєві (Хмельницький район), як кажуть у народі, ще й кіт не валявся. В аварійному стані школа в селі Сатанові Городоцького району, яка, до речі, минулої зими не опалювалася. Ніхто не знає, чи ця стара будівля не розвалиться ще до 1 вересня, передає кореспондент Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ .

Коментар

Валентина РОМАНЕНКА: «Торік через брак коштів до початку занять не було відремонтовано 87 шкіл. З одного боку, це небагато — менш як 0,5% від загальної кількості шкіл (у країні їх близько 22 тис.). Але з іншого, це означає, що кілька тисяч дітей опинилися без даху над головою, і їх мусили в екстреному порядку «роззосереджувати» по інших школах. Аби не допустити подібної ситуації, цього року було здійснено ряд заходів. Зокрема, в травні Президент підписав розпорядження, а прем’єр-міністр дав відповідне доручення «Про додаткові заходи щодо забезпечення організованого закінчення 1999- 2000 навчального року і початку нового навчального року».

Слід зазначити, що ці розпорядження та доручення в першу чергу спрямовані на погашення заборгованості перед учителями по зарплатні, котра, як повідомили кореспондентові «Дня» Людмилі РЯБОКОНЬ в ЦК профспілки працівників освіти, на сьогодні в цілому по Україні складає близько 250 млн. грн. Особливо напружена ситуація в Тернопільській, Волинській, Івано-Франківській, Рівненській, Херсонській областях та в Криму, де заборгованість перевищує 2, а в окремих районах 3-5 місяців. І хоча гроші потроху виплачуються (за останній тиждень борг скоротився на 34 млн. грн.), навряд чи вдасться до 1 вересня залатати всі дірки: поки тривають виплати за минулі місяці — накопичується борг за місяці поточні...

Вічно дотаційним місцевим бюджетам просто не під силу знайти гроші на підготовку шкіл у повному обсязі. Про будівництво ж нових «палаців знань» майже взагалі немає повідомлень. «За оперативною інформацією з місць, на стадії завершення знаходиться будівництво 7 шкіл, зокрема, двох у Донецькій області, двох у Київській, по одній — у Криму та на Кіровоградщині й однієї в Києві», — каже Валентин Романенко.

Уявити тільки: у всій Україні завершується будівництво аж 7 нових шкіл! Утім, що тут дивного? У багатьох регіонах кількість учнів зменшується. Так, у Луганській області цього року сяде за парти 15 тис. першокласників, тимчасом, як торік їх було 16 тис. «У мінусі» — ціла тисяча малюків. Грубо кажучи, дві середні школи можна одразу брати на замок — нікому навчатися.

До речі, за статистикою, на тій же Луганщині 1999 року було зафіксовано 1300 дітей шкільного віку, які з тих чи інших причин не відвідували школу. На Одещині їх було 300. На Хмельниччині — 130. Більшість дітей давали схожі пояснення: «Бо немає у що взутися», «Бо я буквів не знаю», «Бо мама заставляє щодня йти й просити милостиню».

...Два тижні туди, два тижні сюди, справді, нічого не вирішують. Навіть якби канікули протривали до 1 жовтня. Навіть якби до 1 листопада. Систему освіти варто реформувати в принципі. З огляду на те, що цього навчального року вступимо в нове тисячоліття, з його високими технологіями, надшвидким прогресом, суцільною комп’ютеризацією, де що не крок, то отримуєш нову інформацію, що не день, то потрібне нове зусилля, і в першу чергу не рук, а розуму.