Болгарські відкриття

Раптом виявилося, що всі останні десять років втрачалися можливості співробітництва з Болгарією. Так само раптом з’ясувалося, що останні три роки перетворень в цій країні дали можливість її громадянам в середньому заробляти по $112 на місяць (проти українських невиплачуваних $35). Що туристична галузь в ній повністю приватизована — і можливо, тому сервіс та ціни болгарських курортів роблять їх більш привабливими для нас, нiж Крим та Карпати. Очевидно, кількість українців на болгарських Золотих Пісках може зменшити лише обіцяне Софією запровадження віз. Відкриття, зроблені в ході візиту до Болгарії Віктора Ющенка, пояснюються просто: якщо щось робити, то чогось можна й досягти. Навіть після «болгарського варіанту», здавалося б, повного краху економіки внаслідок правління лівих.

Болгарія могла б бути прикладом за багатьма моментами. Болгарія, до якої ми часто ставилися певною мірою зневажливо, дійсно випереджає Україну й за темпами зростання та перетворень, й за рівнем сервісу. За бажанням повернутися до нормального європейського життя. Щоправда, визнання її країною-кандидатом зовсім не гарантує такого бажаного Софією членства в Європейському Союзі, принаймні найближчим часом. Надто вже багато проблем в країні залишилися невирішеними. Причому болгарські проблеми мало відрізняються від українських — їх просто почали вирішувати — із скандалами, труднощами, але почали.

Десять років втрачених можливостей з Болгарією, про які говорив Ющенко, — це й ілюстрація того, наскільки балканський напрямок дійсно є стратегічним для України, як про те говорилося всі десять років. При тому, що Болгарія теж багато втратила і від міжнародних санкцій проти Югославії, і від бомбардувань югославських об’єктів натовськими літаками (які Софія, до речі, підтримала). Болгарія могла б бути непоганим прикладом і того, як знаходиться та зацікавлюється «лобіст» країни в Європейському Союзі (в даному випадку ним вважається Німеччина, яка, мабуть, щось би за певних обставин могла б зробити й для України). Можна, звичайно, кепкувати з болгарського оптимізму щодо швидкого вступу до ЄС — а можна й просто елементарно співробітничати в цьому напрямку, уважно вивчаючи вже наявний досвід та використовуючи його у власних інтересах. Якщо європейська інтеграція дійсно є стратегічною метою України. І визнати, що сьогодні Болгарія дійсно просунулася далі, ніж потенційно значно більш багата й сильна Україна. Мабуть, нікому не заважатиме, якщо українські підприємства працюватимуть у Болгарії, освоюючи балканські ринки та зменшуючи постійну українську залежність від Москви. Тоді, можливо, болгари зрозуміють, навіщо Україна відділилася від Росії — а про це колись щиро запитував один з дипломатів. Можна багато чого. Якщо наступні десять років не плакати за втраченими можливостями, не втрачати їх до нуля, а просто працювати. В тому числі — й головою. І знати, що чудес — болгарських, польських, корейських — насправді не буває.