Мощі Святого Пантелеймона — у Києві

1 9 червня до Києво-Печерської лаври урочисто прибули мощі Святого, які постійно перебувають у монастирі Св. Пантелеймона на Горі Афон. Свята Гора Афон — одна з найбільших святинь православного світу, паломництво до якої започаткували ще древні русичі, жителі Київської Русi. Великий комплекс афонських монастирів розташований на скелястому півострові Егейського моря, покритому густою дикою рослинністю й відрізаному від світу з його щоденними турботами, марнотою, гріхами.

Початок монастирського життя на Горі Афон губиться у легендарній старовині. І хоча деякі православні джерела твердять про заснування тут першого монастиря ще за часів Костянтина Великого та його матері цариці Єлени (IV ст.), перші пустинники поселилися тут, очевидно, не раніше VII століття; це були втікачі з Єгипту, захопленого у ті часи арабами- мусульманами. Офіційним засновником впорядкованого монастирського життя історики називають св. Анастасія Требізонда, який за підтримки свого друга імператора Никифора Фоки 962 року заснував на Афоні Велику лавру. Трохи пізніше, у тому ж Х столітті, ігумен Євтимій розробив перший Типікон — правила життя, управління та організації Держави Афон. Славетний текст Типікону на пергамені (його називають Трагос) зберігся до наших днів і став зразком уставів для всіх афонських монастирів, що засновувалися пізніше.

Важливо відзначити, що вже в Х—ХI століттях до Гори Афон почали прибувати перші паломники зi слов’янських держав, щойно навернених до християнства — західні слов’яни, болгари, русичі зi берегів Дніпра. Тим самим монастирі на Горі Афон набували загальноправославного характеру, ставали центром розповсюдження віри серед ще нехрещених народів. Висока місія, а також велике число прочан з інших країн та земель сприяли подальшому заснуванню багатьох великих монастирів, які групувалися навколо Великої Лаври. Почали також будуватися свої Святі Афони в багатьох інших країнах. Однією з таких обителей є Св. Афон в Грузії, недалеко від Сухумі.

Візантійські імператори щедро підтримували розбудову місця, яке невдовзі й назавжди отримало в очах віруючих православних статус святої землі. Бані церков покривалися золотом, оклади ікон прикрашалися рубінами й діамантами. Будівлі, стіни зводилися як фортеці — на випадок збройного нападу. Що, звичайно, не вберегло монастирі від набігів та руйнування, як це трапилося, наприклад, під час Четвертого хрестового походу Західних церков. Неабияких збитків завдавали монастирю пірати, якими в середньовіччя кишіло Середземне море. Найгірше трапилося пізніше — Св. Афон опинився у володіннях Оттоманської імперії. Певний час султани поважали привілеї, надані монастирям візантійськими імператорами, і навіть сприяли будівництву нових монастирів. Однак, три століття під владою турок були важким періодом в історії афонського чернецтва — високі податки, конфіскація земель, запустіння монастирів. Попри це, а також попри релігійні дискусії й розбіжності, монастирі Гори Афон залишилися осередком, з якого вийшло чимало православних вчених, духовних письменників, таких як Никодим із Наксоса, Косма Айтолос, Анастас із Пароса та багато інших учнів славетної Афонської школи.

Найбільш старовинні та шановані монастирі славляться своїми бібліотеками, де зберігаються рідкісні рукописні книги, старовинними чудотворними іконами в дорогоцінних окладах, настінними розписами, сакральними ризами, оздобленими дорогоцінним камінням. Вони володіють величними храмами та іншими будівлями — обителями для ченців, пристанями, скитами, лікарнями, притулками для старих людей. З часів середньовіччя збереглися монастирські фортеці, маяки, безпечні, добре устатковані гавані.

Сьогодні територія півострова Афон є частиною Греції, хоча ченці мають самоуправління, в якому беруть участь представники 20-ти головних монастирів. Статус кожного монастиря визначається згідно з старовинною ієрархією, яка базується на традиціях Візантійської імперії. Варто відзначити, що й зараз всі монастирі мають вельми суворий устав, який, зокрема, забороняє навіть ступити на святу землю неправославним та жінкам. Не є виключенням також паломники, які відправляються туди пароплавами, вони мають змогу дивитися на Гору Афон тільки з палуби корабля. В старовину існував пункт уставу (може він існує й сьогодні), який категорично забороняв перебування на півострові не тільки жінок, але також будь-якої скотини жіночої статі.

Монастир Св. Пантелеймона збудовано на честь грецького святого Пантелеймона з Салонік. За монастирською ієрархією обитель знаходиться на 19-тому місці серед інших монастирів Афону. Головною святинею монастиря є мощі Святого Великомученика Пантелеймона, який загинув під час гонінь на християн 305 року. Св. Пантейлемон мав благодать Божу зцілювати людей — так само, як тепер його мощі.

У теперішньому вигляді монастир Св. Пантелеймона побудовано 1765 року за ініціативою та фінансовою підтримкою Молдово-Валахського князя Скарлатоса Калімахеса. До ХVIII століття, однак, монастир Св. Пантелеймона вже існував, але на іншому місці, яке називалося «Старий монастир». Згідно з традицією, «старий монастир» було засновано ще в ХI столітті ченцем- прочанином, який прийшов на Святу Гору з Київської Русi. В ХIХ столітті імператорська сім’я Романових вельми опікувалася монастирем св. Пантелеймона, робила великі фінансові внески.

Сьогодні ченці Святої Гори Афон виказують неабиякий вплив на суспільне життя Греції, захищаючи консервативні православні підвалини життя. Афонські владики вельми незадоволені, наприклад, тим, що кілька років тому із Конституції Греції було виключено пункт, згідно з яким президентом Греції могла стати тільки православна людина. Зараз вони ведуть енергійну кампанію за вихід Еладської (Грецької) церкви з Всесвітньої ради церков (тобто з екуменічного руху), а також виступають проти членства Греції у Європейському союзі і особливо налаштовані проти Шенгенських угод, проти відкритих кордонів країни.

Гору Афон часто порівнюють з Ноєвим ковчегом, який мандрує морем вічності, зберігаючи на своїх скелястих палубах нетлінні православні духовні цінності. Віруючі люди вважають, що свята земля Афону збереглася у недоторканій красі такою, як її створив Бог Отець.