ЩОДЕННИК

Я стала свідком «рукопашної»... У вагоні метро... Билися дві жінки... Бр-р-р!.. Сором проступив легким рум’янцем на щоках у багатьох жінок-свідків кулачного поєдинку представниць прекрасної статі. Соромно і ніяково почували себе пасажири, та тільки, здавалося, не поважна жінка з вміло підфарбованим сивим волоссям, ледь помітно припудреними зморшками на обличчі. У добротній певно недешевiй сукні пані виглядала досить солідною дамою. Вона зайшла до переповненого вагона, зупинилася біля дверей. Наступна зупинка — перехід на іншу лінію метро. Майже третина пасажирів виходить. Дама ж рветься проти течії людського потоку, хоча, здавалося б, немає нічого кращого, як ступити крок назад, вийшовши з вагона, пропустити тих, хто виходить, і знову зайти.

«На таран» солідній пані потрапляє молода дівчина, підштовхувана тими, хто бажає вийти. Поштовх. Удар рукою. Удар у відповідь. Знову удар. Дві хвилі (тих, хто входив, і тих, хто виходив) розносять жінок в різні боки, мов паперові кораблики. Зусилля проти течії — і кулак дістає ще раз. І наостанок ще й удар лайливим словом. Молода не реагує. Мало? От тут з нафарбованих вуст вилітає не те що «семиповерхова», але брутальна лайка «поверхів зо три», від якої навіть чоловічі «виховані» вуха в присутності жінок в’януть. Нокаут. Суддею виступають двері, що «зачиняються». Солідна дама зручно вмощується на сидінні, а поруч з нею стає дівчинка років тринадцяти. Ловлячи на собі погляди пасажирів, дівча, як кажуть, не знаходить собі місця, ховає очі, весь час тихо повторюючи дамі, певно, своїй бабусі: «Заспокойся, заспокойся!..» Та «солідна дама» вже давно спокійна і переможно «воссідає» на уподобаному місці у вагоні, хоча в багатьох свідків «переможного бою» певно ще довго на душі шкребтимуть кішки...