Були гвинтиками — стали цвяхами

Цвях. Простий цвях. Передавач енергії. Складається із розплющеної головки, по якій б’ють молотком, і гострого наконечника, який слухняно вклинюється у дерево, у стінку — йому байдуже. Маленьке знаряддя, котре служить великим цілям людства. І чим більше дивишся на цвях, тим сильніше відчуваєш, наскільки ж людина схожа на цей маленький блискучий шматочок металу. Першотравнева хода піонерів у столиці Криму наочно це довела.

Ранок. Тисячі людей зібралися цього дня на площі Леніна у Сімферополі. Переважно люди похилого віку і молодь. Решта — вирішила за краще присвятити вільний день проблемам більш насущним. Чому зібралися старі — зрозуміло усім. На запитання: «Чому ви вирішили сьогодні прийти на демонстрацію?» пенсіонери давали приблизно таку відповідь: «Ну, як? Усі прийшли — і ми прийшли». Досить скомандувати зверху, ударити молотком по головці цього величезного цвяха, і він вклинюється, забивається, удовблюється. Несуттєво куди — йому все одно.

А чим же пояснити масову першотравневу ходу молоді? Не маю права стверджувати, що причетне до цього Міністерство освіти Криму, але те, що переважна більшість школярів аж ніяк не зі своєї ініціативи прийшла «підтримати партії лівої (так би мовити, нетрадиційної, за теперішніх часів) орієнтації» — цей факт навряд чи можна заперечити. Хто не вірить, — нехай запитає самих школярів. А пояснюється така «полум’яна любов» молоді до комуністів досить просто: дітей змусили прийти на демонстрацію на підтримку «лівих». Система досить проста: директори шкіл, внаслідок своїх повноважень, дали відповідну вказівку вчителям, а вчителі, де пряником, а де й батогом, примусили своїх учнів брати участь у масових першотравневих демонстраціях. І такі методи обробки умів було широко застосовано напередодні 1 Травня у багатьох сімферопольських школах. Дітям відкритим текстом заявили, що ті, які не з’являться на маївку, писатимуть директору пояснювальні з усіма наслідками, які звідси витікають. І результат був досягнутий!

Сонце. Монумент вождя. Квіти. Майорять червоні знамена. Офіціозні марші неіснуючої держави. Юна піонерія Криму — «найчисельніша піонерія України» гордо простує проспектом Кірова, дружно пережовуючи жуйки під бахкання проколюваних кульок. Бутафорія. Зате ефектна. По телебаченню кілька разів прокрутили сюжет сімферопольської демонстрації у «День солідарності трудящих» — нехай своєю масовістю вона злякає і кримських демократів, і київську владу. Жива ще, мовляв, кримська піонерія — а значить, є ще порох у порохівницях, а ягоди — у сідницях! І якщо раніше бути піонером було чимось схожим на виконання військового обов’язку, а хлопці й дівчата вважали це за честь, то сьогодні на які тільки прийоми не йдуть комуністи, щоб залучити до своїх рядів більше дітей! Досить комічно виглядало оголошення про збори сімферопольського комсомолу. І головним пунктом цих зборів стала … нічна дискотека. І не треба нікого переконувати, що молодь там збиралася тільки для того, щоб одні вальси танцювати. Оце так панове комуністи, років 25 тому за такі витівки з навчальних закладів відраховували, нагляд влаштовували, справу шили — «за пропаганду загниваючої буржуазної «маскультури»! Ну, а крім цих дрібниць, піонери користуються ще цілою низкою пільг — це також ні для кого не секрет.

Таким чином товариші з червоних президій намагаються побудувати великий корабель комунізму. Але він не попливе. Тому що будується з гнилих дощок.