ЩОДЕННИК

Я не дуже люблю дивитися книжкові розкладки, якими сьогодні рясніють вулиці всіх наших більш-менш великих міст. Звичайний їх асортимент до жаху стандартний: детективи та любовні романи в м’яких яскравих обкладинках, мемуари зірок і обов’язково кулінарні книги. Дуже рідко тут можна побачити класику або просто цікаві високохудожні книги.

Якось, проходячи повз один із таких книжкових лотків, я почув розмову продавщиці зі своєю знайомою. Вона була настільки незвичайною, що я зупинився й прислухався. Вони говорили про Кафку, обговорюючи нещодавно прочитану книжку. За цього обидві виявляли неабияке знання сучасної літератури, а продавщиця запитала в подруги, чи зможе вона дістати їй томик Блаватської. Та сказала, що пошукає. Вони, напевно, вже давно говорили про літературу, й ще нескоро закінчили б розмову про улюблені книжки — розмову, що була така популярна в нашої інтелігенції років десять тому. Однак тут підійшла покупниця, й продавщиця почала допомагати їй вибирати книжки. Як і слід було чекати, вибір покупниці припав на любовне чтиво про широкоплечих мужніх красенів і тендітних дам, які мандрують по всьому світу в скромних сукнях «від Кардена».

Продавщиця ж і її знайома зачекали, поки покупниця розплатиться й сховає заповітну покупку у велику клейончасту сумку, після чого продовжили свою неквапливу розмову про справжню літературу, якій, на жаль, у нашому ринково-базарному суспільстві залишається все менше місця.