Всесвітній банк «пропонує» урядові прискорити адмінреформу
Юрій ЄХАНУРОВ, перший віце-прем’єр-міністр України:
—Головне завдання, що стоїть зараз перед КМ — виконати всі норми указів, «народжених» наприкінці грудня. Найголовніше — це організація нових міністерств й відомств, а також ліквідація старих. Ми маємо сформувати фактично новий Кабінет Міністрів, а це, по-перше, перебудова роботи його урядового секретаріату. Перший етап модернізації ми вже пройшли, але говорити, що це грунтовні реформи поки що рано. Якраз зараз йде інтенсивне обговорення пропозиції щодо утворення так званих урядових комітетів, щоб на засіданнях КМ розглядалися питання, які вже пройшли попереднє узгодження. Поки що, в робочому варіанті, планується чотири таких комітети (наприклад, я очолюватиму комітет з питань економічного розвитку). Це серйозна новація, покликана звільнити засідання КМ від зайвих дискусій. Там має бути суто голосування з приводу того чи іншого питання.
Суттєвим є також підвищення ролі міністрів. Міністр як ключова фігура має брати на себе узгодження позицій із іншими міністерствами й відомствами. Це дуже не просто, адже в нас звичка, що на все має бути доручення КМ, і «по горизонталі» міністерства працюють дуже мало.
Дуже важливим є вихід Закону «Про Кабінет Міністрів». Зараз він перебуває на узгодженні в адміністрації Президента, і я сподіваюсь, що до кінця березня його буде прийнято.
Не потрібно очікувати якихось сенсацій від адмінреформи. Звичайно, цікаво, де яке крісло «зникло», але не в тому суть. В міністерстві, як і на кораблі, має бути команда на чолі з капітаном, яка має чітко керувати ним.
Володимир БАРАБАШ, член об’єднання підприємців «Нова формація»:
— Враження від усього цього «шуму», який називають адмінреформою, не дуже хороше. Чому? Не відчувається щирості у цьому питанні, яке вже не тільки давно назріло, але й перезріло. Концепція адмінреформи практично не стала надбанням громадськості. Ознайомлення ж із нею свідчить, що це чергові директиви. Заява на найвищому рівні про те, що реформа необхідна та її робитимуть, не виглядає щирою. А у зв’язку з цим мало віри в те, що цей проект буде здійснено так, як його задумали. Іноді здається, що це більше данина побажанням деяких міжнародних організацій, які кажуть: «Шановні, якщо ви вже цього не зробите, тоді взагалі грошей не дамо!». Ми щось скорочуємо, щось об’єднуємо, але функції залишаються ті ж самі. Прем’єр-міністр змушений займатися масою непотрібних речей, чиновники ж «збоку» роблять це із задоволенням, адже це їх годує. Я не вірю в успіх, поки держава не мислитиме адмінреформу як свою внутрішню потребу.