З українським пивом приємно бути патріотом

Пригадується, кілька років тому перед футбольним матчем київського «Динамо» із британським клубом «Ньюкасл» на стадіоні «Олімпійський» звернув на себе увагу один із прибулих разом із заморською командою фанатів. За нульової температури він франтив у розстебнутій джинсовій сорочці та футболці з емблемою клубу. Під час розмови виявилося, що причина морозостійкості англійця криється в українській гостинності: судячи з дещо непевної мови, легенди про відсталість європейців порівняно з нашими масштабами «святкування» мали реальну основу. У ході бесіди хтось із «наших», що зібралися навколо, попросив дізнатися, як англійцеві сподобалося українське пиво. Британські острови, як відомо, славляться пивом; Баррі (так звали співрозмовника) довго м’явся і нарешті дипломатично відповів: «Ваше пиво... е-е... дещо відрізняється від нашого».

О, треба було бачити обурення вболівальників «Динамо»! Я раптом зрозумів: усе-таки патріотизм властивий нашій молоді. Тiльки прищеплювати і розвивати його треба не стільки на грунті «батька Тараса» і Богдана Хмельницького, скільки на основі реальних досягнень сьогоднішнього дня (що, до речі, успішно робиться, наприклад, за допомогою того ж таки «Динамо»).

Ні, я далекий від того, щоб визначити пиво як чинник виховання патріотизму. Однак «пивна» тема в цьому (і не тільки) контексті може звучати цілком серйозно. Виявляється, за всіх негативних економічних умов у нашій країні можна не тільки підтримувати, але й нарощувати — в цьому випадку «окремо взяте» — виробництво! Скажімо, 3,3 млн. дал пива, виробленого в січні поточного року компаніями, що входять до складу АТ «Укрпиво» (а це — «Рогань», «Славутич», «Десна», «Янтар», «Чорномор», усього майже 40 підприємств), перевищують аналогічний показник за 1999 рік на 22%. Іще більшого прогресу досягло київське ЗАТ «Оболонь» (найбільший у країні виробник, який не входить до складу «Укрпива»), яке, за повiдомленням Iнтерфакс-Україна, перевищило торішні січневі показники на 25% (виготовлено 1,2 млн. дал пива). Як на наші часи, цифри зростання вражають.

Утім, не пивом єдиним. Така необхідна для життєдіяльності сучасної людини мінеральна вода, наприклад, минулого року вироблена в кількості 41 млн. дал, що на 50% перевищує рівень 1998 року. А вже виробництво різноманітних «живчиків», тобто безалкогольних напоїв, зросло аж на 120%. Не страждаючи на гіпертрофований оптимізм і, тим більше, не докоряючи іншим галузям промисловості, — мовляв, тільки через неробство страждаєте, — хотілося б зазначити, що приклад гідний для наслідування. Є, звичайно, об’єктивні реалії, які сприяють розквіту, зокрема, харчової промисловості, — їсти треба всім і в часи будь-яких змін. Однак показово, що в умовах вельми жорсткої конкуренції із зарубіжним виробником вітчизняні аналоги не тільки вистоюють, але й витісняють з українського ринку іноземних «кола»-гігантів. Тут вам і якісна реклама, і, головне, якісний продукт, що навряд чи можна було передбачати в недавні ще постперебудовні часи, коли пити вітчизняне пиво було не тільки непрестижно, але й просто несмачно...

Очевидно, хоч одне, хай не найбільш вагоме, але надійне джерело прибутків буде в латаного-перелатаного бюджету (нехай пробачать мені збільшення чималої кількості згадок цього слова в сьогоднішній пресі), у людей, котрі працюють у виробництві прохолоджувальних напоїв, буде робота, а в нас — пиво. Не так уже багато в нинішнього українця маленьких радощів. До речі, пропоную будь-якій бажаючій компанії назву для нового сорту пива, — наприклад, «Оптимістичне». Раптом і справді все в нас, як сказано в іншому тексті і з іншого приводу, вийде?