Україна-2000: дорога до Віфлеєму
Як свідчать хроніки, Ірод помер за 4 роки до тієї дати, яку вважають початком нової ери. Отже, раніше, ніж вважають, народився Ісус Христос, а 2000 років відтоді вже минули. Але дати мало що важать для Зла і нічого не важать для Добра. СПІРАЛЬ ЧИ ЗАМКНЕНЕ КОЛО?
У науці важливим є поняття про покоління (генерацію). Для соціологів одне покоління від іншого відділяють 10 років, для генетиків — 20 років (йдеться про відстань між батьками, дітьми, онуками і далі). Від князя Володимира і хрещення Дніпра до нас пройшло 1000 років, а 1000:20=50. Беручи з покоління по одній персоні, ми могли б запросити всіх у один туристський автобус і влаштувати екскурсію Києвом. Маючи ще один автобус, запросимо люд від князя Володимира до Різдва Христового на екскурсію Юдеєю. Поговоримо і впевнимося, що вони — це ми, а ми — це вони. Туніка Пілата була святковішою від нинішніх піджаків, але помиї з його рук за 2000 років не втратили смаку й аромату. Ми, як і вони, сприймаємо форму і уникаємо змісту, бо це зручно. Пригадайте угоду між Фаустом і Мефістофелем. Це — форма. Зміст у тому, що задля наших насолод той чорт мусить красти й убивати — себто крадемо й убиваємо ми, але ж його руками. Таку угоду можна підписати не з міфічним сатаною, а з реальною державою чи фірмою з виробництва бомбардувальників, чи кримінальним авторитетом. Проблема в тому, що громоподібні єрихонські сурми, які зруйнували біблійний Єрихон, за фізичним механізмом дії подібні до вакуумних бомб, котрими «Святая Русь» приборкує Чечню. З технічного погляду це Гегелівська спіраль, з морально- етичної — замкнене коло. Нагірна проповідь Христа не стала і, боюся, не стане «конституцією людства». РОЗКОЛ
Новорічне свято українці зустрічатимуть розколотими навпіл у виборчих кабінах. Чомусь соціологи не звертають уваги на те, що парламентські та президентські вибори є «демократичним аналогом» громадянської війни навіть у цивілізованих країнах. Але в громадянських війнах не буває переможців. Запитую вас, браття: а хто ж переміг? Покажіться! Хто нас об'єднає? Подайте голос... Євангеліє від Матвія: «Хто не зі мною, той супроти мене». Євангеліє від Марка: «Хто не супроти нас, той за нас». Євангеліє від Луки: «Хто не проти вас, той за вас» (9.50), але «Хто не зі Мною, той проти Мене» (11.23). У Євангелії від Івана текстів, які торкалися б цієї теми, взагалі нема. Від першої до четвертої Євангелії бачимо все м'якшу оцінку тих, «хто не зі Мною», але кожен може обирати собі саме ту, яка йому до вподоби.
Не мусимо шукати прямих аналогій між миттєвою фотографією України восени 1999 року і загальними засадами екзистенції людства. Але не забуватимемо, що людство — це й ми також.
У тематиці є таке поняття — прості числа. Їх «простота» дуже сумнівна, а присвячений їм розділ є одним із найскладніших у теорії. Три найсумніші в історії України дати є простими числами 1709 — Мазепа, Петро і остаточна втрата незалежності. 1861 — смерть Т. Шевченка. 1933 — голодомор. Будемо сподіватися, що просте число 1999 не має за пазухою антиукраїнського каменю. Проте знатимемо про це, скажімо, за рік — не раніше. ЧОГО НАМ БРАКУЄ?
Президентські вибори (особливо 1-й тур) є прекрасним методом соціологічного опитування. У бюлетенях бачимо відповіді на запитання «Ви за кого?», а подальше опрацювання наслідків голосування дозволяє зрозуміти «А чому?» Про вплив демографічних і мовно-етнічних чинників на перебіг і наслідки президентських виборів я вже писав («День» за 23.11. і 8.11.99 року). А як же вплинули на них найголовніші, соціально-економічні проблеми? Не зупиняючись на всіх фігурантах 1-го туру, повторимо про головних — Л. Кучму і П. Симоненка. Перше, що впадає у вічі, це велика різниця між сумарними внесками соціально-економічних чинників у регіональній варіації кількості голосів, поданих за обох кандидатів: Л. Кучма — 22%, П. Симоненко — 88%(!). Друге — різний вплив окремих соціально-економічних характеристик резону на наслідки голосування. найменша середня зарплатня і найменше приватних автомобілів. Йому, керівникові держави упродовж останніх 5 років, «вибачили» ті негаразди, за які саме він мав би відповідати. Чому вибачили? А тому, що в цих регіонах найменші показники смертельного виробничого травматизму і, головне, найменша злочинність. З електоратом П. Симоненка все навпаки: індустріалізований (травматизм) і люмпенізовані (злочинність) регіони голосували проти чинного Президента, незважаючи на менше безробіття, вищу зарплатню й більшу кількість приватних авто.
Чого ж нам бракує? Електоратові Л. Кучми вимогливості до Президента і рішучості у виборі його наступника поміж тих, чиї прізвища були у бюлетенях. Електоратові П. Симоненка — бажання відійти від старих соціально-психологічних рефлексів. Нікого не здивую, сказавши, що високий травматизм, пияцтво, наркоманія і злочинність були характерними для південно-східних «симоненківських регіонів» і тоді, коли нинішній генсек КПУ сидів у кріслі секретаря Донецького обкому. Він хоче назад у те крісло, а його виборці, свідомо чи ні, хочуть там його бачити. Виборці П. Симоненка хочуть саме його обрати на найвищу посаду. Виборці Л. Кучми мусять за нього голосувати, боячись чогось гіршого. Виборці П. Симоненка одностайні, «всі, як один». Електорат Л. Кучми складається з різних прошарків, бо він не стільки за Леоніда Даниловича, скільки проти Петра Миколайовича. Саме це засвідчує різниця між ним, якщо йдеться про сумарний внесок соціально- економічних чинників (відповідно 225 і 88%). У ПОШУКАХ ЄДНОСТІ
Коли з Єрусалима ви їдете у Віфлеєм, екскурсовод буденним голосом радить: «Подивіться ліворуч. Бачите? То є Гефсиманський сад. Тут Ісуса Христа зрадив Юда». Ще через 10 хвилин ви потрапите на кордон між Ізраїлем та Палестинською автономією, а звідти до храму Різдва Христового пташка долітає за кілька помахів крилець. У храмі ви відчуєте, що часом не хочеться бути атеїстом, бо віра єднає...
Задля єдності Володимир завів киян у дніпровські води. Але — минулося, і нині православну Україну православ'я не єднає. Ні на парламентських, ні на президентських виборах «християнські» партії та їх кандидати електорат не зацікавили. Не об'єднала (радше — роз'єднала) його українська національна ідея. Хай Бог дає здоров'я пані Славі Стецько, але КУН як політична сила відійшов у минуле, не залишивши спадкоємців. На наших очах відходить Рух. «Нема ні елліна, ні юдея», — написано в книзі, але ця шляхетна теза є життєздатною, якщо її визнають і еллін, і юдей. Потребуємо нової партії — нової не за назвою, а за сутністю і стилем. Абсурд є дурниця, яка виникає при додаванні великої кількості занадто маленьких мудростей. Саме тому є абсурдним наше партійне сьогодення. Потребуємо Великої партії, яка зуміє поєднати далекосяжну стратегію з тактикою боротьби за місце в парламенті. Проросійський і хохлацько-малоросійський електорат своє місце на лівому фланзі знайшов. Потребуємо партії, яка задовольнила б запити української політичної нації. Такої партії, яка грунтується не на етнічних, а на ідеологічних і патріотичних засадах. Такої партії, котра, тримаючись жорсткого прагматизму, була б у національному питанні — правоцентристською, в економіці — центристською, у соціальних питаннях — лівоцентристською. І хай ніхто не каже, що це є нежиттєздатний гібрид, бо саме на таких партіях тримається нині Європа. І тримається тому, що вони не ставлять у контроверсію правоцентристський індивідуалізм і лівоцентристську соціальність людини. Християнська етика може увійти в ідеологічний облаштунок такої партії, бо вона (етика) не є позапартійною. Христос сказав: «Усе віддай!», а Маркс сказав: «Усе забери!». Ось і вся мудрість — принаймні для сьогоднішньої України.
Віфлеєм є святинею для всіх християн. Але кожний народ мусить мати власний Віфлеєм.
