Подарунок, що «тягне» на 1,5 мільярдів гривень

Мінфін має встигнути подати у Верховну Раду проект держбюджету- 2000 до другого читання не пізніше 16 грудня, зазначив, відповідаючи на запитання журналістів, віце-спікер парламенту Віктор Медведчук (за інформацією агентства Інтерфакс-Україна). Тим часом його надії можуть і не здійснитися...

Верховна Рада ухвалила в першому читанні проект Закону про продовження застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) операцій із продажу енергоносіїв, імпортованого газу, вугілля, термін застосування якої закінчується 1 січня 2000 року. Більше того, запроваджується нова пільга — нульова ставка з оподаткування послуг із транзиту територією України природного газу, нафти та нафтоналивних вантажів.

Вартість цих пільг для державного бюджету становить близько 1,5 млрд. грн. В умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів та за необхідності повертати зовнішні борги України ухвалене рішення призведе до скорочення 2000 року дохідної частини бюджету, воно зводить нанівець зусилля уряду подати на затвердження парламентом збалансований бюджет.

Аргументи щодо надання цих пільг зводилися в основному до необхідності підтримки енергетичних галузей і до занепокоєння тим, що запровадження податку на енергоносії збільшить ціни на всю продукцію, яка виготовляється промисловістю.

При цьому автори законопроекту не врахували, що за всієї скрути в економіці суб'єкти господарської діяльності мають формувати доходи бюджету однаковою мірою. Рівнонапруженість у сплаті податків, недопущення будь-яких дискримінаційних умов із боку держави до оподаткування суб'єктів господарювання різних галузей проголошено в законодавчих актах. І цих принципів мають дотримуватися всі учасники законодавчого процесу.

Ухвалюючи в першому читанні згаданий закон, народні депутати, вірогідно, не знали, що відновлення оподаткування ПДВ операцій із продажу енергоносіїв жодним чином не впливає на ціну продукції, яка виробляється з використанням енергоносіїв, бо ПДВ не включається до собівартості продукції, а обліковується на окремих бухгалтерських рахунках і відшкодовується суб'єктами господарювання.

Запровадження ПДВ на енергоносії не призведе також і до необхідності підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, бо оплата квартплати, водопостачання, опалення, газу та інших послуг уже здійснюється з урахуванням ПДВ. Однак вартість електроенергії для населення встановлена без податку. Проте різниця в обсягах споживання електроенергії між заможними та малозабезпеченими громадянами свідчить про те, що нині цією пільгою здебільшого користується не та група населення, яка мала б на це право.

Водночас народні обранці мали б зрозуміти, що із запровадженням ПДВ виробники енергоносіїв отримують додатково фінансову підтримку (у вигляді вивільнених обігових коштів) за рахунок одержання від реалізації сум податку, які протягом певного часу (від 20 до 50 днів) будуть в обороті виробників.

Покупці цієї продукції матимуть потребу збільшити грошові витрати на купівлю енергоносіїв, але не шляхом вишукування додаткових ресурсів, а переважно за рахунок ПДВ, який міститься в їхньому обороті той же термін і який отриманий від проданої продукції.

Крім того, покупці енергоносіїв на суму сплаченого ПДВ в ціні цієї продукції мають право отримати податковий кредит, зменшити свої податкові зобов'язання з ПДВ. Отже, податкові відрахування в бюджет металургів, хіміків, теплоенергетиків та інших споживачів енергоресурсів можуть бути зменшені в абсолютних сумах, і для них це є позитивним моментом.

Виходить, вагомих економічних підстав для продовження застосування нульової ставки ПДВ немає. Користь від пільгового оподаткування отримують лише підприємства, що виробляють енергоресурси, а також частина посередників, які здійснюють продаж енергоносіїв. Їм нульова ставка ПДВ дає можливість отримувати з бюджету відшкодування вхідного ПДВ незалежно від того, чи сплачено цей податок під час купівлі сировини та матеріалів або престижних автомобілів, офісних меблів тощо.

На відшкодування вхідного ПДВ щороку направлялося декілька сотень мільйонів гривень, що є своєрідною непрямою дотацією з бюджету таким категоріям платників податку.

Отже, чи варто недофінансовувати освіту, охорону здоров'я, соціальні програми, не повертати державні борги задля підтримки окремих галузей та окремого бізнесу?