Сергій КУНІЦИН: «Поки йшла бійка, Крим перетворився на українську Сицилію

— Напевно, людині, далекій від політики, видалося б дивним, що в Україні працює не один, а два уряди. Скажіть, ваша посада якось різниться від посади голови виконкому області?

— Безумовно, у голови уряду Криму набагато більше повноважень, аніж у будь-якого глави адміністрації. Треба почати з того, що главу адміністрації будь-якої області чи виконавчої влади призначає Президент своїм указом. Голову уряду Криму затверджує Верховна Рада Криму за попереднім узгодженням із Президентом України. Тобто ця фігура, з одного боку, входить у систему єдиних органів виконавчої влади. З іншого — не призначається і не звільняється указом Президента. Окрім того, що Крим має свою конституцію, нормативно-правову базу, у нас ширші права в галузі економіки, нам ніхто не вказує, як формувати уряд. Ми самі вирішуємо, скільки і які нам потрібні міністерства. Тому я свою діяльність розпочав з адміністративної реформи, про яку сьогодні так багато говорять на рівні центрального уряду. Ми скоротили апарат уряду на 20%, або на 200 чоловік. Ми скоротили 5 міністерств і комітетів і прибрали цілий ряд міністерств і комітетів, які вже не виконують функції, котрі були радянській системі необхідні. Скажімо, в Криму немає міністерства промисловості чи міністерства промислової політики. Був у нас такий держкомітет з матеріальних ресурсів, але ми і його ліквідували. Бо економіка стала інша. Тепер всю промислову політику в республіці визначає міністерство економіки, воно є базовим для вироблення економічної стратегії, для оцінки та розробки індикативних планів перспективних програм. Це — головний мозок уряду, ось тому ми самостійно розробляємо перспективні середньострокові та короткострокові економічні програми. Уряд Криму має право виступати гарантом із залучення іноземних інвестицій. Цього немає в жодній одній адміністрації. У нас основна маса податків, що збирається по території республіки, залишається в Криму. За конституцією, ми маємо право (і цього року вже ним користувалися) вводити патентування окремих видів діяльності, особливо у сфері курортів і туризму. Ми маємо право підписувати угоди в рамках загальнодержавних угод. Уряд Криму вже підписав ряд угод з регіонами Росії, Білорусі, з Москвою, з міністерством туризму Греції. Тобто у республіки набагато більше прав, аніж у будь-якої іншої області.

— Якщо ви маєте так багато повноважень у сфері економіки, то чому ж економіка Криму так схожа на економіку всієї України? Чому кримчани досі не стали найблагополучнішими жителями України?

— Знаєте, найголовніша проблема в будь-якій економіці — це не проблема ресурсів, а проблема професійних управлінців, кадрів. Ця проблема сьогодні гостро стоїть як перед усією Україною, так і перед регіонами. У тому числі і перед Кримом. Якщо немає людей, можна підписати масу указів, прийняти масу законів і навіть залучити мільярди та десятки мільярдів доларів, але вони нічим не допоможуть. Крим територіально, географічно — з будь-якої точки зору — це найперспективніший регіон, який володіє всіма необхідними можливостями. Це — десяток аеропортів, десяток портів, інфраструктура, залізниця, курорт, нафта, газ. І все це в останні роки, практично з моменту оголошення Україною незалежності, особливо в період після 1993-1994 рр., бездарно провалювалося. Я гадаю, причина в тому, що Крим, на відміну від будь-якого іншого регіону України, представляв інтерес не тільки всередині і мав не тільки внутрішньодержавні проблеми, а й відчував вплив зовнішніх чинників: це і російський, і турецький, і кримськотатарський, і власне кримський і, звісно ж, український чинник. Тому, поки йшла бійка, Крим перетворився на українську Сицилію. Скільки було розстріляно й убито! Я вже не кажу про бандитів. А скільки було вбито гідних людей, скажімо, керівника передвиборного штабу Президента, голову фонду майна Головізіна, близьку мені людину, віце-прем'єра Сафонцева, багато генеральних директорів, глав адміністрацій. За таких умов хіба могла тут нормально працювати економіка?

А зараз тут все по-іншому. Може, це трошки нескромно звучить, але ті півтора року, які я очолюю уряд, нам уперше вдалося змінити динаміку економіки півострова. Ми маємо за результатами десяти місяців — уперше за останні 4-5 років — 15% зростання обсягу виробництва. Ми збільшили збір податків порівняно з минулим роком майже на 40%, і нам це дозволило зменшити на 60% борги по зарплаті бюджетникам, на 60% — борги пенсіонерам.

— Скажіть, будь ласка, за рахунок яких ресурсів, приватної чи державної економіки, формуються доходи кримського бюджету?

— Так прямо і не скажеш. Частка приватного бізнесу відносно не велика. Ми зараз намагаємося розробити методику оцінки доходів приватного бізнесу, бо існуюча не дає реальної картини. Офіційно у нас частка приватного бізнесу близько 6%. Але я гадаю, що вона вища. А взагалі, у нас, звісно ж, левову частку дає декілька галузей. Це курорт і його інфраструктура, агропромисловий комплекс, паливно-енергетичний комплекс. І ще цілий ряд галузей промисловості, зокрема, у нас в північному Криму дуже потужно працює хімічний комплекс.

— Чи займається ваш уряд оперативним управлінням, точніше, комерційною діяльністю?

— Уряд не повинен займатися комерційною діяльністю, уряд має свої управлінські функції.

— Ну, ця класична схема — не для нашої країни…

— Дійсно, ми беремо участь в управлінні тими підприємствами, які відносяться до суто республіканської власності. Ми ведемо, відстежуємо і виробляємо стратегію приватизації галузей економіки. Ми ведемо інвестиційну політику. Більш того, з ініціативи уряду ми цього року вперше зробили бюджет розвитку, з якого кредитуємо під захищені бізнес-плани абсолютно різних підприємців. Фактично виконуємо банківську функцію. Я вважаю, це не комерційна, а вимушена, нестандартна економічна діяльність, бо стандартна сьогодні не працює.

— Добре, ось ви говорите про реальне поліпшення кримської економіки. Але чому Крим так стійко асоціюється з бандитською республікою? Може, не-бандити там працювати просто не можуть?

— Я можу вам сказати, що в Криму за останні два роки по злочинності, особливо по організованій, завдано такого найжорстокішого удару, що, гадаю, навряд чи знайдеться область в Україні, в якій так спокійно жилося б і працювалося бізнесу. У нас просто немає жодного організованого злочинного угруповання. Залишилася дрібна шушваль, яка була і за радянських часів. Але я не хочу, щоб у вас склалося враження, ніби у нас все блискуче. Ні, у нас просто тьма проблем… Маса. Одна тільки проблема трьохсот селищ кримських татар чого варта.

— Скажіть, а чому тоді спікер кримського парламенту Леонід Грач звинуватив вас у тому, що ви — організатор «кримінального перевороту»? Бо, як ви розказуєте, ви вирішуєте проблеми економіки, а не свої власні…

— Моє завдання як голови уряду — займатися економікою. Але внаслідок того, що я ще й депутат Верховної Ради Криму, і внаслідок того, що ми з Л.Грачем з різних політичних партій (він комуніст, а я народний демократ) мені здається, що проблема саме в цій політичній обставині. У період нашого мирного співіснування я ніколи не втручався в діяльність парламенту і не вимагав великих повноважень для уряду. А у керівництва парламенту Криму, в якому 35% — комуністи, на жаль, підхід інший: Верховна Рада — це обком партії, а уряд — це облвиконком. Але не треба забувати, що сьогодні вже не 1989, а 1999 рік, і що хоч ми політики різних політичних поглядів, але у нас коаліція і в президії, і в уряді Криму, і в самому парламенті. І коли створився блок політичних сил, то не може одна людина бути тлумачем усього й уся. На превеликий мій жаль, Леонід Грач намагається виступати в ролі володаря Криму, єдиного тлумача Конституції та закону, з чим я ніяк не можу погодитись.

Згідно з Конституцією, ми з ним не співпідлеглі один одному люди. І більше того, я вважаю, що тут і особистiсного конфлікту Грач — Куніцин немає, бо у мене немає часу й бажання цим займатися.

— Коли вас обирали на посаду голови уряду, то вас підтримала більшість?

— Так, звичайно,

— Отже, зараз такої більшості вже немає?

— Мені здається, у мене зараз прибічників у парламенті більше, аніж тоді, коли мене призначали.

— Скажіть, а чи змогли б ви працювати на чолі уряду, якби за вами не було більшості?

— Звичайно, оптимальний режим роботи, коли уряд має більшість.

— Що ж все-таки стоїть за вашим конфліктом з Леонідом Грачем?

— Мені цей конфлікт не потрібен. Але я твердо знаю, що тільки там можна розраховувати на стабільність, де є нормальна проурядова більшість у парламенті. Чому сьогодні такі проблеми в парламенті України, чому сьогодні перед Президентом стоїть проблема формування пропрезидентської більшості? Бо неможливо пролобіювати, в хорошому сенсі, жоден серйозний закон, бо економіка, люди вимагають дій. А дії не можуть відбутися, бо немає більшості.

— Тоді вас підтримала ситуативна більшість чи політична?

— На тому етапі ситуативна більшість була і у Грача, і у Куніцина, бо і у того, й у іншого не було більшості навіть відносної. Тому склався такий альянс: його підтримали на голову парламенту, а мене на голову уряду. Потім був сформований коаліційний уряд. Потім була заява політичних партій, котрі сформували цей уряд, про солідарну відповідальність за діяльність цього уряду, бо мене не все в ньому влаштовувало в кадровому плані. Але у міру розвитку подій, на жаль, керівник Верховної Ради зайняв таку позицію, що він у всьому має рацію, і що увесь час хтось революціями намагається займатися. І останньою краплею була заява 7-8 листопада про те, що ми з представником Президента — лідери кримінальної революції в Криму, і ось вже третій тиждень ми з представником Президента шукаємо штаб революції, бо лідери є, а штабу немає. Але це жарт. А насправді ми обидва подали позов у суд на товариша Грача.

— Чи правильно я вас зрозуміла, ось ці суперечностi, що намітилися, з керівництвом вашої Ради й урядом стали виявом того, що Л.Грач перестав бути задоволений тим компромісом, якого було досягнуто раніше?

— Я можу сказати тільки про себе: ні я, ні уряд не провокував конфлікт. А що робив голова Верховної Ради? Він, користуючись тим, що в грудні було прийнято конституцію Криму, почав приймати в розвиток цієї конституції рішення, які вступили в суперечність із Конституцією України, але які скасувати або припинити може тільки Конституційний суд або Президент України. Президент, природно, не встигнувши прийняти Конституцію, сваритися з Кримом не хотів, він втомився за всі ці роки. Наш голова Верховної Ради цим скористався, і за весь цей час було прийнято масу документів, які суперечили Конституції України. Прийняті Верховною Радою Криму акти, якби вони виконувалися, повністю паралізували б роботу уряду. У кінцевому результаті цей правовий нігілізм і необмеженість призвів до того, що вже половина депутатського корпусу обурилася. Саме тому все, що відбувається, — це не особистiсний конфлікт, це конфлікт професійний. Ми не вимагаємо у Верховної Ради частини повноважень. Ми говоримо: «Перестаньте порушувати Конституцію».

— Скажіть, а наскільки взагалі ефективна робота коаліційного уряду?

— Я дуже задоволений якісним складом уряду. Дуже важливо, яку позицію займе, скажімо, прем'єр. Якщо говорити зараз про Україну при формуванні коаліційного уряду в Криму, я погодився піти на цю посаду за умови, що ключові посади — Мінфін, Мінекономіки, Мінпаливенерго, Мінсільгосп, Мінкурорту і Мінагропром — це будуть мої люди. Соціальний блок ми віддали комуністам, і партія «Союз» отримала посаду віце-прем'єра, ряд міністерств і комітетів.

— Це була усна угода?

— Це була усна угода, але потім я наполіг, і ми підписали заяву про солідарну відповідальність політичних партій, котрі сформували коаліційний уряд, бо з низкою кадрових призначень я був не згодний. Ось ми зробили такий цікавий хід, і я вам хочу сказати, що за півтора року моєї роботи в уряді у нас ніколи практично не було конфліктів на політичному грунті. Уряд Криму професійний.

— Чим може закінчитися конфлікт зі спікером?

— Конфлікт може закінчитися по-різному. Грач заявив недавно, що він поставить перед Президентом питання: або він, або я. Але таке ж питання можу поставити і я перед Президентом.

— А чого ви чекаєте від Президента в економіці?

— Я сподіваюся, що Президент, набувши за ці 5 років серйозного політичного досвіду і пройшовши зараз вдруге крiзь вогонь, воду i мiднi труби, зробить дуже серйозні висновки, починаючи від кадрових, які він вже почав робити. Мають бути дуже динамічні кроки в області реформування економіки.

— Яких реформ ви чекаєте від Президента?

— Загалом — потрібна податкова реформа, потрібна земельна реформа, потрібна адміністративна реформа. Можу вам сказати єдине: у нас дуже мало часу. У всіх мало часу — від Президента до простого громадянина… Я вчився 1994 року в Америці, і там ось що мені сказали: «Знаєте, в чому відмінність України від Росії? Ви вже опустилися і твердо стоїте на ногах, час вже підійматися вгору, відштовхуючись від дна»…